Розділ 9

Нервово витираю серветкою щоку, скидаю з себе піджак, листочок липи стискаю в руці. Бач, жаліти він мене захотів. Себе нехай пошкодує, брехливий цапище. На очі навертаються сльози, змахую їх, не даю собі потопати у відчаї.

За всіма моїми діями з обуреним бурмотінням, спостерігає консультант з відділу оптики. Нічого не говорить, але, про всяк випадок, відсунув подалі стенд із дорогими окулярами.

- Підкажіть, де можна купити стильний і модний одяг для офісу? Такий, щоб ходила і блищала на новій роботі! І щоб колишні не намагалися співчувати!

- На другому і на третьому поверсі є бутіки. Дивлячись, скільки витратити зможете, - пояснює консультант, розглядаючи мене з подивом.

- Канапу точно витрачу! Дякую!

Консультант ошелешено кліпає. Навряд чи мене зрозумів, але підказав зате напрямок. Туди і поспішаю, озираючись на всі боки. Не хочу більше перетинатися з неприємною парочкою.

Зустріч з колишнім жахливо розлютила. Настільки, що я вирішила відкинути режим економити. Це він нехай затискає на шубки своїм дівчатам, а я й розщедритися можу. Та й взагалі, надувний матрац у мене є. То не на підлозі ж спати, без канапи ще проживу.

Без колишнього негідника рік прожила, без нової канапки тим паче!

Я ж тільки оговталася після зради нареченого. Тільки повірила, що він загубиться в минулому. Але ні, в одному місті живемо. Іноді на очі потрапляє з різними жінками. Раніше хоча б щастило, встигала кудись сховатися. Сьогодні як на замовлення, звалилося ще й це на мою голову.

Едуард вміє закрутити жінкам голову, а як красномовно обіцяє бути вірним і люблячим. Ой, заслухатися можна. Я вірила, мріяла створити з ним сім'ю, діточок народити. Витала в хмарах після наших заручин.

А він, хтивий цап, весь цей час крутив інтрижки у мене за спиною. Ще й гроші тягнув на розвиток свого бізнесу фотографа. Просив економити і чекати, коли він розбагатіє. Я чекала, брала на себе роботу колег, аби більше виходила надбавка і так виходила на премії.

Ось і дочекалася, коли вже зловила його за ганебним заняттям у фотостудії. Едик потім пояснив, що то він підвищував натхнення на творчий процес. Еге, дуже творчо на ньому стрибала грудаста білявочка. І тут я ще принесла голубців як невчасно.

Голубцями пригостила обох, звісно ж. Прямо на голови вивернула. Фотокамерою запустила зраднику по його нахабній чоловічій гідності. Здається, ще випадково розбила вікно та зіпсувала білявці зачіску. Втекла. Потім вже сльози проливала. Та що поробиш, сама винна. Адже сама знайшла для нього фотостудію. Шпалери там клеїла, фарбувала підлогу, меблі вибирала. Ту канапу, на якій вони розважалися, на нашій фірмі зі знижкою брала. Забирати не стала, бо огидно до неї навіть доторкатися.

З'їхати з його квартири довелося в той же день майже з порожніми руками. Приховувала від мами з бабусею, як я цілий місяць вешталася по різних місцях, найчастіше залишаючись спати на роботі. Вони б відразу вимагали до них повертатися, щоб не страждала у великому небезпечному місті. Напевно, я була в той час особливо близька, щоб здатися і, справді, повернутися до рідних.

Без болісних подробиць поділилася на роботі з колегами, з якими частіше спілкувалася. Вони помітили, що я із веселої завзятої Ніки, перетворилася на сумну тінь. Пропав вогник, замінившись на попіл. Чаєм напоїли та накинулися з розпитуваннями, в чому ж причина. Радили не сумувати, бо цапів багато, а я-то у себе одна.

І, як би там не було, Даяна тоді теж мене підтримала. Спочатку пирхнула, нагадуючи про попередження - фотографи непостійні, часто захоплюються, не можна сподіватися на них. Потім поспівчувала, замовила в кафе напої міцніше. І голосно заявила, що вона б не тікала в глушину, а втерла носа невдячному колишньому.

Ну, може, Даяна б і втерла. Я ж, як я, з соромом згадую нашу зустріч. Завжди заглядаю в маленьке дзеркальце, не ходжу як опудало…

До чого тільки доводять думки про Барановського! Прокляв він, чи що, мене?!