Розділ 9

Нервово витираю серветкою щоку, скидаю з себе піджак, листочок липи стискаю в руці. Бач, жаліти він мене захотів. Себе нехай пошкодує, брехливий цапище. На очі навертаються сльози, змахую їх, не даю собі потопати у відчаї.

За всіма моїми діями з обуреним бурмотінням, спостерігає консультант з відділу оптики. Нічого не говорить, але, про всяк випадок, відсунув подалі стенд із дорогими окулярами.

- Підкажіть, де можна купити стильний і модний одяг для офісу? Такий, щоб ходила і блищала на новій роботі! І щоб колишні не намагалися співчувати!

- На другому і на третьому поверсі є бутіки. Дивлячись, скільки витратити зможете, - пояснює консультант, розглядаючи мене з подивом.

- Канапу точно витрачу! Дякую!

Консультант ошелешено кліпає. Навряд чи мене зрозумів, але підказав зате напрямок. Туди і поспішаю, озираючись на всі боки. Не хочу більше перетинатися з неприємною парочкою.

Зустріч з колишнім жахливо розлютила. Настільки, що я вирішила відкинути режим економити. Це він нехай затискає на шубки своїм дівчатам, а я й розщедритися можу. Та й взагалі, надувний матрац у мене є. То не на підлозі ж спати, без канапи ще проживу.

Без колишнього негідника рік прожила, без нової канапки тим паче!

Я ж тільки оговталася після зради нареченого. Тільки повірила, що він загубиться в минулому. Але ні, в одному місті живемо. Іноді на очі потрапляє з різними жінками. Раніше хоча б щастило, встигала кудись сховатися. Сьогодні як на замовлення, звалилося ще й це на мою голову.

Едуард вміє закрутити жінкам голову, а як красномовно обіцяє бути вірним і люблячим. Ой, заслухатися можна. Я вірила, мріяла створити з ним сім'ю, діточок народити. Витала в хмарах після наших заручин.

А він, хтивий цап, весь цей час крутив інтрижки у мене за спиною. Ще й гроші тягнув на розвиток свого бізнесу фотографа. Просив економити і чекати, коли він розбагатіє. Я чекала, брала на себе роботу колег, аби більше виходила надбавка і так виходила на премії.

Ось і дочекалася, коли вже зловила його за ганебним заняттям у фотостудії. Едик потім пояснив, що то він підвищував натхнення на творчий процес. Еге, дуже творчо на ньому стрибала грудаста білявочка. І тут я ще принесла голубців як невчасно.

Голубцями пригостила обох, звісно ж. Прямо на голови вивернула. Фотокамерою запустила зраднику по його нахабній чоловічій гідності. Здається, ще випадково розбила вікно та зіпсувала білявці зачіску. Втекла. Потім вже сльози проливала. Та що поробиш, сама винна. Адже сама знайшла для нього фотостудію. Шпалери там клеїла, фарбувала підлогу, меблі вибирала. Ту канапу, на якій вони розважалися, на нашій фірмі зі знижкою брала. Забирати не стала, бо огидно до неї навіть доторкатися.

З'їхати з його квартири довелося в той же день майже з порожніми руками. Приховувала від мами з бабусею, як я цілий місяць вешталася по різних місцях, найчастіше залишаючись спати на роботі. Вони б відразу вимагали до них повертатися, щоб не страждала у великому небезпечному місті. Напевно, я була в той час особливо близька, щоб здатися і, справді, повернутися до рідних.

Без болісних подробиць поділилася на роботі з колегами, з якими частіше спілкувалася. Вони помітили, що я із веселої завзятої Ніки, перетворилася на сумну тінь. Пропав вогник, замінившись на попіл. Чаєм напоїли та накинулися з розпитуваннями, в чому ж причина. Радили не сумувати, бо цапів багато, а я-то у себе одна.

І, як би там не було, Даяна тоді теж мене підтримала. Спочатку пирхнула, нагадуючи про попередження - фотографи непостійні, часто захоплюються, не можна сподіватися на них. Потім поспівчувала, замовила в кафе напої міцніше. І голосно заявила, що вона б не тікала в глушину, а втерла носа невдячному колишньому.

Ну, може, Даяна б і втерла. Я ж, як я, з соромом згадую нашу зустріч. Завжди заглядаю в маленьке дзеркальце, не ходжу як опудало…

До чого тільки доводять думки про Барановського! Прокляв він, чи що, мене?!

Важливо, що я тоді не здалася. Вигадала план на нове життя без усяких мерзенних зрадників. Вирішила почати зі свого житла. Взяти довгостроковий кредит, там обжитися. Згодом дитинку народити. Це моя найзаповітніша мрія! Стати мамою для маленької крихітки. Але поки все ніяк не виповниться у мої двадцять вісім. Лабораторії є, куди можна звернутися. Сподіваюся, що в майбутньому у мене все вийде!

Тож я не сумувала, йшла до своєї мети. Багато працювала. Майже вийшло домогтися першої мети. Взяла на роботі необхідні довідки. Мене додали в програму на житло в довготривалу розстрочку. Добудували будинок, видали невелику квартирку, однокімнатну, з просторою кухнею і балкончиком. Я переїхала з надією незабаром облаштуватися і вчасно виплачувати внески.

Треба ж як співпало, що саме після мого переїзду збанкрутував начальник. Шукала іншу роботу, але зарплата ще менша, або взагалі після стажування та ще невідомо чи візьмуть. Знову напала темна смуга.

І немов у насмішку пробився несподіваний промінчик... в обличчі ображеного на мене однокласника.

Ех, накоїла я в минулому справ. Тепер ось розплачуюся. Хоча-а... якщо подумати, то навпаки. Матвій адже мені платить, а не я йому.

- Виглядаєте пречудово! М'ятний колір блузки відтіняє розкішне тьмяне волосся. Приміряйте цей піджачок і спідницю з нової колекції. Підкреслить вашу стрункість.

Дякую консультантові та ховаюся в примірочній.

Можливо, дівчина із ввічливості намагається мене підбадьорити. Менше години тому мені кинули в обличчя, що виглядаю не дуже. І о диво! Піднялася аж до пречудово!

Прибита самооцінка висунула голову з піску.

Та я так завелася, що здуру купила в бутіку піджачок, до нього спідницю, елегантні вузькі брючки, відразу три блузки різного кольору. Одна з нескромним вирізом.

Зупиніть мене хтось!

Ніхто не зупиняв. Навпаки, за руку відвели в сусідній взуттєвий бутік. Там і туфельки зручненько сіли на ноги. Перевзуватися не стала. Вирішила вся в обновках йти. Свої речі склала в пакети. Заплатила з неабияким здриганням від космічної ціни, і далі попрямувала, намагаючись рухатись, як офісні красуні коридорами, коли помічають чоловіків.