Розділ 8/1

Задоволена собою виходжу з офісу. Вижила в перший робочий день. Навіть вівця-коханка боса не прогнала на вулицю, хоча обіцялася. Та особливо те, що вже сплатила внесок за кредитом, не може не тішити.

Втома відчувається, але я не поспішаю додому. Прийшов час, коли можна нарешті купити обновки. У дизайнерській приймальні Барановського, так і хочеться мати привабливий вигляд. Після добренької “поради” колишньої помічниці - в такому вигляді і ходити, виблискувати відпадним стилем, терміново виникло бажання цей стиль поміняти. Я стільки допитливих поглядів ловила від нових колег, і здавалося, що вони так само знущаються, посміюючись наді мною.

Все, вирішено. До завтра перетворення!

По дорозі до торгового центру, що неподалік від мого нового будинку, підраховую, скільки виділити на перетворення... Купую шоколадне морозиво, сідаю на лавку під затишною липою. Годую ще голубів залишками булочки, не встигла доїсти на роботі. Перепочинок я заслужила. Як же добре-е та думається про все набагато приємніше.

Віднімаю витрати на їжу, на кухонне приладдя, на канапу. Треба нарешті замінити надувний матрац на щось більш зручне для сну. Тоді може барани лізти в сни перестануть.

Ще й ризикувати з великими витратами не варто, а то раптом надовго не затримаюся. Барановський примудряється жити за трьома планами, і при цьому залишати місце для непередбачуваності. Швидше за все, тримає при собі четвертий план. Дуже особистий, таємно від усіх. Ух, який хитрющий стратег.

Після перекусу морозивом, йду до входу в торговий центр, подумки хіхікаю. Уявляю таємний план Барановського. І погоджуюся сама з собою, що перетворення вийде скромним. На перший час аби щось знайти, бажано зі знижками.

- Едику, ну я ще шубку хотіла, - ниючий голосок попереду.

- Любо, зараз літо. Навіщо вона тобі?

- Взимку ти казав, що занадто дорого. Зараз знову знаходиш причини мене ображати.

Занурена в різні думки, намагаюся обійти дивну парочку. Щоправда, голос чоловіка здався знайомим.

Тільки я йду на обгін, порівнявшися з ними, стає зрозуміло, хто пошкодував на шубку.

- Ніко? І ти сюди теж зібралася? - здивовано питає мій колишній наречений.

Негідник, зрадник, і взагалі підступна сволота.

- Саме так, чекала на вдалий момент, щоб напасти на тебе і…

Хотіла додати - чергову коханку. Але вчасно помітила її круглий живіт, і проковтнула з язика колючість. Просто його “теж зібралася“ зачепило мене. Але схоже Едик на цей раз попався серйозно.

Відводжу очі від його вагітної нареченої або дружини, або хтозна кого. У горлі з'являється важкий комок. Я ж теж мріяла стати мамою. Ми з ним обговорювали, як назвемо сина чи доньку, будували плани, поки не сталося те, що згадувати досі боляче.

- Ед, хто вона? - тицяє в мене пальчиком вагітна дівчина.

- Моя знайома. Вона любить жартувати.

- Угу, обожнюю. Не буду вас затримувати, - хочеться подалі від них швидше опинитися.

- Ніколлето, почекай-но, - знову кличе, перекручує моє ім'я, як йому подобалося. - У тебе все гаразд? Виглядаєш якось не дуже.

- Дати номер банківської карти для допомоги, або чому ти запитав? - різко відповідаю.

- Ну я е-е... помітив, що ти виглядаєш втомленою, листя стричать на голові.

- І ще на твій піджак наваляли голуби, - сміється його вагітна.

- Імідж такий! Дякую, що все помічаєте. До речі, шубку дівчині купити не забудь.

Едуард від слова "шубка" спалахнув, заткнувся. А я хутчіш-хутчіш від них. До найближчого дзеркала біля відділу оптики.

Ну що за підгорілий грець!

За що? Ось за що я така невдачлива?!

Перед колишнім нареченим я б хотіла пройтися прегарна, горда, щоб слиною цей бабій вдавився.

А в реальності... на щоці слід від морозива, липовий листочок застряг у гульці. Та й голуби не лише клювали мою булочку, вони ще встигли ляпнути лайном на плече, забруднивши піджак. Щодо втоми, мені складно себе оцінити. Можливо, він обрав слово м'якіше для опису мого занедбаного стану після розставання з ним.

Та пішов він!

Все гаразд з моїм станом.

А захочу, ще краще буде!