Розділ 7/1

У приймальню потрапляю, захекавшись. Готую каву, кидаю одне око на план, підхоплюю документи на підпис.

Стукаю у двері. Заходжу.

Е-е... що я вже пропустила через розбірки з колишньою подругою?

У кабінеті Барановського розсілася… гарненька вівця. Ну я сама не зрозумію, чому таке в голову прийшло. Напевно, її біляві кучері підкинули порівняння. Адже вродлива дівчина, струнка, виряджена у модний костюмчик. Побачивши мене, красуня насупилась, а Матвій зігнув одну брову.

- Не заблукала? - до мене звертається бос.

- Пізніше зайти?

Зрозуміла, що заважаю парочці.

- Ні, я уточнюю, чи не заблукала ти, поки несла документи? Збирався на пошуки невдовзі піти.

Збентежено червонію під допитливим поглядом красуні.

- Дякую за турботу, Матвію Сергійовичу. Все швидко знайшла, трошки там затрималася. Ваша кава, документи, - перекладаю на стіл.

- Другу чашку зроби для моєї відвідувачки, - киває на дівчину.

Залишаю їх удвох в кабінеті.

Що мене так здивувало або навіть вразило... Зрозуміло ж, Барановський чоловік. І навіть у такого шкідливого начальника можуть бути стосунки з жінками. Напевно, не очікувала, що його коханки настільки вільно можуть заходити прямо сюди, а не десь там з ним вночі зустрічатися.

З другою чашкою призупиняюся біля дверей. Підозріло суворо Матвій Сергійович спілкується з коханкою.

- Уляно, припини! Я, здається, ясно дав зрозуміти, щоб ти не відволікала мене більше в офісі.

- Але ти ж не дзвонив мені!

- Отже, був зайнятий. Що незрозумілого?

- З новою помічницею зайнятий? - лунають схлипи за дверима.

- Не починай, гаразд?

- Добре, не буду. А якщо твій вітчим запитає, то, що я скажу?

- Вигадаєш що-небудь. Не в твоїх інтересах мене підставляти.

Отакої…

Що коїться, людоньки?!

Коханка зовсім непроста. Моя цікавість починає кипіти. 

Поки затихли, я наважуюся увійти. Подаю Уляні на таці каву з печивом. Нехай заспокоїться, а то на Барановського її сльозливі вмовляння не діють.

Втім, довго вона не затрималася в кабінеті. Гордовитою ходою пройшлася повз мого робочого місця, зазирнула, чим займаюся.

Та будь ласка!

Адже не фотки її улюбленого Барана розглядаю. Зразки документів готую на друк.

- Тільки спробуй Матвія спокушати, - як раптом вона зашипіла над вухом: - Я про все дізнаюся, і тоді мало тобі не здасться. Вилетиш, як попередня. Ясно тобі?

- Куди саме летіти? Ви називайте, а то раптом мені там більше сподобається, - відбиваюся від образливих погроз.

- На вулицю!

- О, тоді добре. Вулицями гуляти люблю. Тільки не до парку, будь ласка, а то як нагуляюся там, наїмся морозива, ще подумаю, як щасливо живу.

- Ні, я не те мала на увазі! Отримаєш від мене, так краще зрозуміло?

Ги-и-и.

Усі обіцяють, а в підсумку нічого не дають.

- Якщо що, я згодна. Паспорт для отримання потрібен? 

- Божевільна!

Пирхнула наостанок і втекла.

Добре хоч цю красуню до ліфта не знадобилося проводжати. Сама пострибала, нервово гупаючи підборами.

Приблизно так я і спілкуюся зазвичай з подібними принцесами. У моїй минулій фірмі набралася досвіду з деякими зірками. Якщо виправдовуватися, тоді ще більше нахабніють. Мені простіше реготати всередині себе та вдавати нетямущу дурепу. Таке їх з пантелику збиває, скаженіють і швидко тікають.