- Як завтра? - лякливо виривається, і я подумки собі затуляю рота. Мені ж вигідно отримати скоріше зарплату. - Отже, завтра, зрозуміла. Обожнюю вівторки!
Ще не розпочалася сумісна робота, а боса вже доводжу до кипіння. Матвій Сергійович хитає головою. Як знала. Попросить ще довідку від психіатра!
- Завтра приймеш справи у колишньої помічниці. І ще зауваж, безпам'ятна Ніколь, я вимогливий начальник. Не терплю безвідповідальність і запізнення, - прямо так припечатує з грізним натяком. Ну хоч довідку не попросив.
- Фух! Нарешті!
- Що? Згадала? - знову він стрепенувся.
- Нарешті у мене буде серйозний начальник, - пояснюю з люб'язною посмішкою.
Матвій Сергійович на це, лише гордо змахнув головою. Ніби як, він взагалі неперевершений з усіх начальників, нема чого тут і порівнювати.
- Всі подробиці, куди і о котрій приходити з документами, повідомить мій заступник.
У нового боса в цю мить задзвонив телефон. Він відразу відповів, і стрімко попрямував на вихід із залу.
Так розумію на “До побачення, безпам'ятна Ніколь” можна не чекати. Бо не панська то справа, ввічливо прощатися з підлеглими. Тим паче я ще тільки збираюся ризикнути з випробувальним терміном. Поки офіційно не прийнята. Та ймовірність висока, що до завтра Бараняча Величність одумається і пошле мене кудись, аби від нього подалі.
Нехай тоді одумується, коли зарплату поверне!
Ледве вирвалася з лап допитливих колег. Не стала приховувати, що отримала пропозицію працювати особистою помічницею Барановського. Все одно ж дізнаються.
Вітали млявенько, з важкими зітханнями. Більше за інших пораділа за мене Софія Іванівна, її теж залишають з переведенням у відділ кадрів головного офісу. Ольга скиглила, що вона б душу продала за моє місце, але хоча б не доведеться нову роботу шукати. Її візьмуть у відділ менеджерів з продажу. Розумію, вона б більше раділа, якби місце помічниці не спливло з-під її носа.
Трохи пізніше заступник Матвія Сергійовича сам мене смикнув і врятував від балакучих колег. Вони стільки припущень робили, як я так його хвацько зачепила. Одні вирішили, що переплюнула їх у жіночому спокушанні, інші припустили, що я блиснула інтелектом. Просили навчити. Послалася на докладне резюме, пообіцяла дати бажаючим у якості зразка. Мені не шкода. Раптом людям стане в нагоді. Мені от якось не те допомогло…
- Чесно кажучи, я здивований такому рішенню боса, - гмикає заступник.
Той самий чоловік у синьому піджаку, який був приставлений за мною наглядати.
- Босові видніше, - розгублено бурмочу.
Адже я здивована ще більше!
- Припустимо, - знизує плечима. - Наполегливість ти показала відмінно. Трохи руку мені не відкусила за своє завдання. Що ще в тобі таке є дивовижне? У Матвія Сергійовича лише від твого імені гикавка напала, коли побачив серед інших.
- Я вмію допомагати при гикавці. Знаю таємні техніки. Якщо що звертайтеся, швиденько вилікую.
- Бач яка. З перчинкою буде помічниця. Але ти заздалегідь не тішься. Нашому босу догодити нелегко. Зайву балаканину він не любить.
- Гадаєте, не пройду випробувальний термін?
Заступник почухав задумливо підборіддя. При цьому прискіпливо мене розглянув, як під мікроскопом побувала.
Але і то не настільки зніяковіла. Вогненебезпечні погляди Барановського діяли на мою психіку жорсткіше. Він же в мій мозок намагався пробратися і встромити там срібний кілок з ініціалами.
- На посаду моєї помічниці пройшла б. Подобаються такі жваві та спритні дівчата, - підморгує зі схвальним кивком. - З приводу Матвія Сергійовича... ем-м... важко відповісти. Він часом поводиться надто непередбачувано.
О та-ак, передбачуваністю він не страждав навіть у школі.
Далі Демид Ігорович, так назвався заступник, переходить до справи. Пояснює, які потрібні документи, де знаходиться приймальня та інші питання для початку першого дня.
Чи знає причину заступник?
Якщо так, тоді б міг інакше жартувати.
Можливо, Матвій приховав від усіх головну причину. Незручно ж зізнаватися, що ось, була така дивакувата однокласниця. Пам'ять геть втратила. І не згадала навіть Мене, незабутнього для великої кількості жінок. То я її візьму на той час, поки напевно вже не згадає. Потім звільню, мені ж не звикати звільняти.
Дорогою додому і не те приходить у розгублену голову після всіх потрясінь нервового дня. Раптом Барановському нудно? І він вирішив підкинути мені випробування?
Сподіваюся, до метання стрілами не дійде. А то хіба мало, як він мою пам'ять повертати буде. Про всяк випадок, треба повідомити, що у мене непереносимість гіпнозу, стріл і, додала б, однокласників, але так себе можу видати.
Все ж таки вирішила, що язик за зубами тримати безпечніше. Чим довше не пам'ятаю, тим більше зароблю. Якщо раніше не звільнять, звичайно. Матвій ясно дав зрозуміти, що все-все “нагадає” при звільненні. Виходить, два в одному. Якщо одне станеться, то й відразу інше.
Запасний варіант теж продумала. Отримаю зарплату з минулого місця, буду потихеньку нове щось шукати. Бо навіть заступник сумнівається, що я пройду випробувальний термін. Та це він не знає про умови!
Отже, в моїх інтересах допомогти новому босові про них забути…