Розділ 3

- Пробачте. У мене виникла помилка, потрібно було терміново виправити.

Залишаю своє завдання на столі. І тікаю від ганьби. Хотілося б на вулицю, додому, там вже плакати. Нову роботу хоч якусь шукати. Не бачити мені зарплати, даремно ходила сюди з надією два місяці.

Поки біжу до туалету, там подумати про халепу і про баранів.

Сідаю на підвіконня, закидаючи ноги, і вдивляюся на дощик у вікно.

Як? Ну як я могла впізнати у розкішному привабливому чоловікові, повненького хлопчиська в окулярах, який у мене був закоханий?!

Матвій... і чому я відразу не здогадалася?

Я пам'ятала його. Але пам'ятала іншим!

Тим, серйозним однокласником, який все знав, і цим дратував. При цьому він і за себе міг постояти, тому бився частенько.

Все почалося, коли ми були в сьомому класі. Готувалися до святкового концерту. Тоді мене поставили танцювати в парі з ним. Матвій нещадно відтоптував мені ноги. Пам'ятаю, він червонів, вибачався, а я то ображалася, то хіхікала.

Після концерту ми вибігли за лаштунки, там його мама стояла. Я відійшла з подружками побазікати. І раптом мене смикають за плече. Подружки регочуть. А я стою і ледве тримаюся, сміх прямо рветься назовні.

- Ніко, дякую за танець. Ти мені... подобаєшся, - промовив Матвій і подарував мені милий букетик мімози.

- Дякую, ну ти даєш, - все-таки хіхікнула, зірвавшись.

Ні, ми не сміялися через його квіти, зізнання чи запітнілі окуляри. На лобі Матвія яскравою червоною помадою його мами чітко закарбувалися пишні губи.

Ну я не знаю, як би зараз реагувала. У сьомому класі губи на лобі хлопчика, який дарує квіточки, виглядали дуже смішно.

З того дня мене мучило сумління. Згадувала наші репетиції, мені не вистачало його. Якось непомітно прив'язалася до розумного однокласника з незвичним почуттям гумору. Розповіла своїй мамі, вона порадила з ним першої заговорити і якщо що вибачитися.

У першу спробу вибачитися - я випадково впустила на нього відро.

Друга спроба якось сама провалилась. Я переплутала Матвія з іншим однокласником і гепнула випадково підручником по голові не того.

Після того Матвій назвав мене дурною козою. А я його зарозумілим бараном.

І тільки в кінці навчального року, Барановський вперше підійшов до мене. Попросив прийти ввечері у двір школи. Я зраділа, що ми знову не в сварці. Погодилася.

Але... прийти не змогла.

Повернулася додому, а там сльози, крики, речі літають. Тато завів собі коханку і нас на неї проміняв. Нічого нам не дав, просто виставив з квартири з речами.

Більше ми з Матвієм не бачилися.

Я перейшла в іншу школу біля будинку бабусі. Наше життя з цілком забезпеченого перетворилося на скромне і часом навіть бідне. Після сьомого класу все для мене змінилося.

Чула від колишніх однокласниць, що і вони Матвія більше не бачили. Того літа його мама вийшла заміж. Кудись переїхали мовчки і все. Отже, для нього зміни теж трапилися. Можливо, того вечора він хотів попрощатися. Тільки я прийти вже не могла.

Стукіт у двері туалету виводить зі спогадів.

Зрозуміло, що новий бос, він же Баран, хоч і в найбільш удосконаленій версії, яку можна собі уявити, він... ненавидить мене.

Пам'ятає все, негідник!

Чекає, коли і я все згадаю, щоб повідомити мені - пішла ти, Нікусю. Чи ні, стривай, коза, тепер я посміюся над тобою.

Оце попадос…

Особисте втрутилося. Мої службові якості йому будуть до заднього місця. Напевно, викинув вже резюме.

Виходжу з пониклою головою. Там мене й ловить вже знайомий чоловік у синьому костюмі з ще одним у формі охоронця. Як злочинця перехоплюють і під руки ведуть до залу для зборів.

От до чого дожилася.

У сьомий клас мене карма закинула!

Ні, я не хочу заходити. Смикаюсь у спробі втекти.

- Куди зібралися? Всім співробітникам обов'язково вислухати результати, - перегороджує мій шлях охоронець.

- Тоді ви зайдіть зі мною. А то раптом Баран... овський, - поправляюся, - мене забодає.

- Жартівниця, ну-ну, - на суворій фізіономії чоловіка майнула тінь на посмішку.

Спритним прийомом він відчиняє двері, і легким стусаном у спину закидає в пащу моїх колег. Вони ж ніби тільки й чекали на мене. Знають, що виженуть. На одну кандидатку менше - більше шансів для них.