Розділ 2

Все, він більше нічого не казав. Махнув королівським жестом на двері. Ну і я вилетіла звідти в тремтячому стані.

Це жарти такі? Перевірка на креативність?

Ото вже не знаю, подібні питання не зустрічалися мені раніше на співбесідах. А я навіть книгу купила з усіма пастками від роботодавців. Матвій Сергійович переплюнув і книгу. Кількома фразами добряче прибив. Тепер я себе відчуваю, як наче після душу з холодних і гострих цвяхів.

- Нік, ну що там?

- Ти чому бліда?

- Дівчата, я не знаю... він дивний якийсь.

Колеги не на моєму боці. Кажуть, що це я дивна на всю голову. Як можна йти на співбесіду, а губи не нафарбувати? І блузка зі спідницею, от яка на мені? Тільки собак моїм торішнім одягом відлякувати. Повинна була причепуритися.

Не згодна!

Усе чистеньке, випрасувано акуратно. Просто я не можу собі поки дозволити модний одяг, з колективом на шопінги не ходжу. Щодо цього вважаюся ізгоєм.

Але що я зроблю? По-перше, на внесок за житло збирала. Зараз на обробку стін. І, по-друге, я без зарплати два місяці. У мене немає чоловіків і коханців, як у колег, щоб з них тягнути грошенята на жіночі примхи. І не вмію я так. Мої минулі стосунки показали, що якщо з кого тягнути, то з мене.

Нікому не кажу про своє особисте завдання…

Начебто не вигнали відразу. Але так натякнули, що наче слід вже збиратися.

Щось Матвію цьому зарозумілому не сподобалося. Спочатку посміхався, жартував. Потім і суворо поглядав, ніби я заборгувала йому щось у минулому. Та забула потім віддати.

Треба згадувати. Думай, Ніко, думай!

Роблю вигляд, що уважно слухаю, як дівчата з відділу закупівель збираються власника спокушати, сама ж при цьому прокручую в думках, де могла з ним випадково перетинатися?

Якщо не випадково, тоді взагалі дивно. Де?!

Не міг же сіроокий красень настільки забутися і переплутати мене?

Адже він, як зиркнув на мене, то я трохи повз стільця не звалилася.

І спливло на коротку мить, що ось же, схожий він... Схожий... і не схожий... так і не згадалося на кого саме.

Може, я напилася десь і того... накоїла чогось? Теж навряд чи. Сама б не стала, а знайомі б обов'язково повідомили потім. Та й не п'ю я, щоб так напиватися.

Далі копаю, відмотуючи роки назад.

Ні, мені не позичали грошей багатенькі мажори. А Матвій з таких. Йому на вигляд лише під тридцять, а вже он який владний бос. Але я і сама цуралася таких, не піддавалася на одноразові провокації.

В універі старанно вчилася, замість вечірок пропадала над підручниками. Закінчила економічний факультет з червоним дипломом. Це мало допомогло без зв'язків швидко пробитися. На вихідних моталася до мами з бабусею. Раніше ми жили тут у самому центрі мегаполісу. Після розлучення батьків переїхали до бабусі в маленьке містечко.

У дорозі попутників подібних Матвію Сергійовичу не зустрічалося. Знову ж повз.

Завдання все більше напружує і наближає мене до звільнення.

Усю ніч складала резюме. А виходить, даремно старалася.

Що ще, ну що ще? Напружено думаю, поки не здаюся.

Прізвище нового боса. Так-так... якесь уперте, я ще читала і сміялася.

- Дівчата, підкажіть, яке прізвище у Матвія Сергійовича?

- Що, приміряєш вже? То ти не одна, - сміється Ольга. - Барановський він!

- О-о... зрозуміло... Барановський.

- Подобається? - підбиває під лікоть головбух.

- Ду-уже, - червоніючи, бурмочу.