Розділ 15. Ва-банк

Нічна Барселона світилася вогнями, а вуличні траси наповнював гул моторів. Глядачі скупчилися вздовж дороги, очікуючи шоу, яке обіцяло стати найгарячішим за весь сезон. Рафаель сидів за кермом, стиснувши кермо так, що побіліли кісточки пальців. Він відчував пекучий погляд Матео з іншої машини.

«Програти, щоб урятувати Амелію?» — слова шантажиста відлунювали в голові.
Але потім Рафаель згадав її очі, повні довіри, і поцілунок, який вона віддала йому, знаючи, що це може все зруйнувати. Ні. Він не дозволить комусь вирішувати їхню долю.

— Готовий? — гучний голос ведучого пролунав у навушниках.

— Більше, ніж будь-коли, — прошепотів Рафаель і натиснув на газ.

Сигнал. Рев моторів. Машини зірвалися з місця. Асфальт горів під колесами. Матео намагався тиснути його, підрізати, але Рафаель був швидший. Він відчував трасу, ніби вона була продовженням його тіла.

На одному з поворотів Матео зробив маневр, намагаючись виштовхнути його на узбіччя. Замість того, щоб здатися, Рафаель холоднокровно натиснув педаль і вийшов уперед.

Натовп вибухнув криками.

Фініш наближався. Серце гупало в ритмі двигуна. Рафаель кинув короткий погляд на машину суперника — і в його очах спалахнув вогонь.
— Це моя гонка. І моє життя. —

Він прорвався вперед і перетнув фініш першим.

Рев публіки, сяйво прожекторів, запах гарячої гуми — усе це злилося в один момент тріумфу.

Але для Рафаеля була важливішою не перемога, а те, що він щойно довів: ніхто й ніколи не поставить його на коліна. І тепер Матео знає — у пастці бажання Рафаель буде грати тільки за своїми правилами.