Глава 1

— Чортівня якась… — промукав чоловік, що завалився ногами до гори на диванчику в пустому барі. — Ще вчора я був головною шишкою в величезній компанії, а зараз в мне залишився лише старенький бар, що колись належав моєму батькові.

Невдоволення колишнього лідера компанії було перервано несподіваними гостями, що нагло увірвались до бар, де точно висіла дощечка «зачинено».

Ще й впустили нічній холод в тепле приміщення.

Чорноволосий вже планував кричати на незваних гостей, але тут же примітив несподівану картину.

Дівчина, якій на вид було років двадцять, с великими труднощами волокла за собою іншу дівчину покриту кров’ю. Ситуація була настільки поганою, що чоловік міг клястися: з окровленої ось-ось почнуть вивалюватися нутрощі.

— Вибачте за цей сюрприз, але в нас надзвичайний випадок…

Трішки порозмислив, господар бару  прийшов до висновку, що дівчата зв’язані с чимось по ту сторону закону і не можуть просто викликати поліцію.

Тяжко зітхнувши господар піднявся з дивану, нащупав плівку, якою укривають мебель щоб та не припадала пилюкою, та накинув її на місце де секундами раніше валявся сам.

— Кидай її сюди, — скомандував гостю, він відправився за барну стійку, звідки дістав аптечку. — Не факт, що допоможе… Кишки вже зовні.

Віддавши скриньку першої допомоги, колишній володар компанії став за стійку бармена і прийнявся наливати собі віскі.

— Так що сталося з вами?..

— Це… Довга історія, Ви усе одно не повірите.

— Я впустив вас відпочити і хочу знати. Тим більше, во що можна не вірити? — господар зробив ковток «гарячого» напою. — Ви же не якісь там вампіри, яких заманили на переговори, де влаштували пастку?

— Звідки Ви?! — дівчина сильно здивувалась, а її реакцію не зовсім зрозумів чорноволосий чоловік.

— Жартуєш? — собі під ніс пробурчав власник бару, роблячи ще один ковток напою. — Я так розумію, окровлена дівчина в тебе на руках — також вампір? Може, якщо я пригощу її своєю кров’ю, то вона одужає?

— В-ви впевнені?! У її роті повно крові, а при укусі вона попаде в вас і може викликати погані наслідки…

— Розповідай ці дурниці комусь іншому, — чорноволосий чоловік, якому в голову вже вдарив алкоголь підійшов до дівчини, а потім вставив їй своє передпліччя до рота.

В ту же мить гострі зуби впились в плоть людини, а кров з тіла почала на великій швидкості зникати… Всього п’яти секунд вистачило, щоб перестати відчувати руку.

— Що ж за чортівня? — голова власника бару почала йти кругом, а в очах темніло.

Не втрачаючи холодної голови чоловік зробив бочкоподібний рух руки і витягнув руку з пастки хижака.

Шатаючись від алкоголю та нестачі крові він усівся в крісло навпроти.

— Коли будете уходити — позбавтесь бруду, а також не чіпайте мого бару, — це все, що колишній власник великої компанії вспів сказати перед тим як провалитися у пітьму.