Помилка

Мілана сиділа за столом і пила йогурт "Агуня", насолоджуючись його молочно-полуничним смаком з нотками ванілі. Згадувала вчорашню ніч із Кирилом і сама до себе посміхалася. Зазвучала мелодія пісні Левицького "Ірка". Мілана, розніжена приємними спогадами скоса подивилася на телефон, повільно потяглася  до трубки й натисла кнопку.

– Ти бачила!? - закричала в мікрофон подруга Іра, навіть не привітавшись. І не давши щось відповісти продовжувала кричати

– Кирило!!! Кирило загинув !!! ... Тільки що .... В Телеграмі на студентському каналі... Написали...

Іра зупинялася тільки щоб передихнути

– Машина збила!!!

Подруга іще щось кричала, але Мілана натисла відбій, намагаючись відгородитися від страшного болю, що скрутив живіт. Дівчина не змогла зупинити спазми та виблювала просто біля столу. Живіт відпустило. Мілана поглянула навкруг і не впізнала чашку з недопитим йогуртом, стіл, стіни... Все почорніло, начебто вкрилося пліснявою. Відчула запах смерті і тліну. Думка що треба на свіже повітря здалася рятівною. Швидко відкрила вікно, залізла на підвіконня і вийшла надвір… з восьмого поверху...

За дві хвилини до цього біля ліфта на першому поверсі гуртожитку хлопець говорив з Оксаною, сусідкою Мілани.

- …так, ці недожурналісти все переплутали. Одну букву переставили у прізвищі...

– Слава Богу, Мілані вже розповів?

– Якраз іду

– Не буду вам заважати – лукаво посміхаючись Оксана пішла на вихід.

Кирило ліфтом піднявся на восьмий поверх, пройшов коридором до дверей кімнати, відкрив двері і позвав:

– Міланко! Міланко!?

На все це в нього пішло дві хвилини, не більше. Але іноді дві хвилини – це занадто великий термін.