У них було дві хвилини
Жарт
За дві хвилини до повернення Рити, подруги сміючись шурпалися на її ліжку...
- Вона скоро прийде. Клади оту кістку. - майже пошепки говорила Настя
- Ця маленька. Давай череп покладемо. - хихочучи запропонувала Зоряна
- Давай і кисть, наче він рукою закрив очі.
- Дівчата, без фанатизму. Можна шапку на череп одягти - з посмішкою сказала їхня третя найбільш розважлива подруга Мілана.
- Швидше, швидше - підганяла Настя
Почувся стукіт підбор в коридорі медичного гуртожитку.
Все, вимикай світло - зашепотіла Мілана.
Заскрипіли двері, відчиняючись, підборів не стало чутно, мабуть, Рита зняла туфлі… Шурхіт одягу… і короткий крик! Далі скрегочучий звук, наче пилкою по кістці і чийсь хрип.
Більше Настя не могла чекати. Її ліжко найближче до вимикача світла.
Рита сиділа на Мілані, мертвою хваткою здушила тій горло і зубами вчепилася в шкіру на лобі. Муляжі черепа і кисті лежали на ліжку Рити. На них було видно білі борозни, подекуди закривавлені. " Ритка гризла їх" промайнула жахлива думка.
Жарт перестав бути смішним.
#1613 в Сучасна проза
Відредаговано: 05.08.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
