Розділ 14. Тепло одного зимового вечора

Кафе біля ратуші світилося м’яким золотавим світлом, а за вікнами мерехтів засніжений Кам’янець.

Ми з Максом прийшли трохи раніше, і він стискав мою руку так природно, ніби робив це усе життя. Усередині було затишно: дерев’яні столи, запах кориці й гарячого шоколаду, давня музика, що ледь торкалася повітря.

Першими підійшли Лєна та Андрій. Вони сміялися, ніби щойно розповіли одне одному якусь таємницю.

— Ну що, закохані, — підморгнула Лєна. — Ви щось хотіли нам сказати?

Я глянула на Макса. Він усміхнувся тією спокійною, впевненою усмішкою, яку я так любила.

— Ми разом, — сказав він просто, але в його голосі було стільки тепла, що я відчула, як щоки запалали.

— Нарешті! — розсміялась Лєна. — Я думала, мені доведеться вас обох штовхати назустріч.

— Та хто б сумнівався, — Андрій теж посміхнувся, піднімаючи чашку. — За вас.

Ми встигли замовити чай і десерти, коли прийшла Олена. Вона виглядала по-особливому світлою, ніби всередині в неї світилася ще одна маленька зірочка — чи дві.

— Нам теж є що сказати, — Андрій обняв її за плечі, і вона зніяковіло всміхнулася.

— Я вагітна, — сказала Олена.

— І ми чекаємо двійнят, — додав Андрій, гордий, як ніколи.

На мить за столом стало так тихо, що було чути, як ледь потріскує свічка поруч. А потім щастя вибухнуло сміхом, обіймами, вигуками.

— Та ви що! — Лєна схопилася, щоб їх обняти. — Це… це чудово!

— До наступного Нового року, — пожартував Андрій, сідаючи назад, — Лєна точно знайде своє кохання. Черга дійде й до тебе.

— Та ну вас! — Лєна заплющила очі, роблячи вигляд, що сердиться. — Я поки що відпочину від ваших любовних марафонів.

— Головне — щоб тебе хтось наздогнав, — підколола її я, і ми всі знову розсміялися.

За вікном засипав легкий сніг. У ратуші дзенькнули годинники, відбиваючи в повітрі спокій і щось схоже на обіцянку.

Ми сиділи довго — говорили, згадували, будували плани. І в цей вечір я зрозуміла просту річ: не важливо, як швидко змінюється світ. Головне — мати поруч тих, з ким хочеться зустрічати всі нові початки.

І наш — тільки починався.