Глава 19. Новина

- Ярино, довго ти ще там?

Єва намотувала круги в невеличкому коридорі їхньої з Яриною квартири. Ярина перебувала у ванній кімнаті, зачинившись там двадцять хвилин тому. Тільки но приїхала з поїздки, не розповіла нічого, одразу побігла до вбиральні. А Єва згорала від цікавості, бо помітила каблучку на правій руці, але водночас бліде обличчя Ярини.

Двері відчинилися і Ярина нарешті вийшла. Обличчя досі було блідим, але очі блищали якось по новому. Цього блиску не було, коли їхала у Венецію, не було, коли повернулася звідти. З’явився щойно. Вона переминалася з ноги на ногу  і явно планувала щось розповісти.

- Кажи вже, - не витримала Єва, - що таке?

- Ось, - Ярина простягнула Єві тест на вагітність, на якому чітко виднілися дві полоси.

- Що?! – викрикнула Єва та мало не впустила тест на підлогу, - ти серйозно? Ти тому така бліда? Тебе нудить? Погано? Ходи, посаджу тебе.

Поки Єва показувала свій шок турботою, Ярина усміхалася. Вона гладила свій плаский живіт та не могла повірити у своє щастя. Бог знову подарував їй дитя. Вона хвилювалася, страшенно боялася, але разом з тим відчувала себе найщасливішою жінкою у світі.

- Розкажеш Гнату? Я вже уявляю його обличчя. Та він з тебе пилинки здуватиме, - викрикувала Єва.

А Ярина після цих слів задумалася. Перед очима досі стояло те повідомлення і його реакція на нього. Чому він не розповів про сина? А головне – хто написав йому про нього?

- Поки що не розповім… - протягнула Ярина,  - у Венеції дещо сталося…

Вона коротко розповіла Єві про те повідомлення і всі свої переживання щодо цього. Бо насправді Ярину найбільше ображало те, що Гнат приховав це. Просить довіри до нього, а сам не до кінця чесний з нею.

- Я впевнена, що то Леська.

- Думаєш, в такого чоловіка, як Гнат, за всі ці роки не було нікого, хто міг би завагітніти? – хмикнула Ярина.

- Сонечко, - Єва загорнула волосся Ярини та погладила її щічку, - навіть, якщо були, це все в минулому.

- Єво, я розумію, але чому не сказав?

Єва знизала плечима… Все розуміла, але не бажала засмучувати подругу.

- Ярино, і все ж ти скажи йому про вагітність. Він має право знати. Має берегти тебе. Мусить знати, наскільки це важливо для тебе.

Ярина зітхнула. Було важко перебороти образу, але Єва мала рацію. Цього разу вона зробить усе, щоб зберегти вагітність. А ця недомовленість між нею і Гнатом лише розхитувала нерви. Вона зателефонувала Гнату та повідомила, що має важливу новину для нього. Він заїхав за нею ввечері та повіз до ресторану.

- Ягідко, все гаразд? – зиркнув на неї, відволікаючись від дороги.

- Так.

- Ти знервована й знову бліда. Тобі не покращало? - Його тон був дійсно занепокоєним.

- Усе добре, Гнате, не хвилюйся.

Вони під’їхали до ресторану. Гнат поводився з Яриною так, немов вона дорогоцінна фарфорова статуетка. Притримував її за талію та постійно перепитував, чи точно все гаразд.

- Я настільки маю поганий вигляд? – не витримала Ярина.

- Ти прекрасна.

Гнат пильно оглянув її обличчя, загорнув волосся за вушко. Тоді поцілував те саме вушко й прошепотів на нього, яка вона сексуальна. І це була правда, бо Єва сказала, що при озвученні такої новини Ярина має виглядати незабутньо. І все для цього зробила. Коричнева трикотажна сукня підкреслювала плавні вигини. Легкий макіяж виділяв бездонні очі, а її блідість додавала обличчю фарфорової структури.

Вони розмістилися за одним і столів закладу. Свічки, які запалив офіціант, додавали атмосфері певної романтики.

- Розкажеш нарешті? – спитав Гнат, - від тебе віє загадковістю.

- Від мене? – вигнула брови Ярина, - а ти не хочеш нічого розповісти?

Гнат усміхався, але раптом посмішка зникла з обличчя. Він дивився кудись за спину Ярині та хмурився. Вона прослідкувала за його поглядом та обернулася. До них прямувала Леся, а поруч з нею крокував маленький хлопчик.

Сьогодні Леся мала кращий вигляд, ніж в останню їхню зустріч. Її руде волосся було охайно вкладеним в зачіску на потилиці. Класичні брюки та шовкова блуза синього відтінку вдало приховували надмірну худорлявість, а макіяж маскував недоліки обличчя. На вигляд хлопчику було приблизно чотири роки. Ярина була настільки спантеличена, що не могла відвести від нього погляд. Потайки шукала в ньому риси Гната. Хлопчик успадкував руде волосся Лесі. Тільки в нього воно було темнішим і більше нагадувало стиглий каштан. Веснянки вкрили його ніс та щічки, а карі очі виглядали з-під густих коричневих вій.

- Що за цирк? – звернувся Гнат до Лесі, коли вона з хлопчиком опинилися зовсім поруч.

- Ти ж не відповідаєш на мої повідомлення та дзвінки, - обурилася Леся.

Ярина помітила, як Гнат напружився та одразу ж глянув на неї. Він ледь помітно скривився та ласкаво зазирнув своїми бурштиновими очима в самісіньку душу. Немов хотів перепросити її за це поглядом. А вона зберігала спокій. Постійно твердила собі, що в жодному разі не можна хвилюватися, що б не сталося, яка правда б не викрилася. У неї дитина під серцем і ця крихітка тепер головний сенс її життя.