Глава 18. Правий мізинчик

У невеликому готельному номері горіло тьмяне світло. Через вікно виднілися рідкісні вогні й було чутно хвилі, що плескалися одна з одною, немов закохані. На великому двоспальному ліжку розпласталася Ярина, яка мрійливо усміхалася. До неї наближався Гнат, тримаючи в руках шовкову чорну хустинку. Поруч з ліжком в бокалах блищало шампанське, а поруч з ним лежали морепродукти та фрукти.

- То скотчу не буде? – вимовила Ярина, вдавши розчарування.

- Мені шкода твоєї ніжної шкіри. Не можна її мордувати скотчем.

Гнат давно зняв сорочку, залишившись лише в штанах. Ярина з насолодою спостерігала за коханим чоловіком, який наближався. З кишені він витягнув ще одну хусточку. Однією зв’язав їй руки над головою, а іншу накинув на очі.

- Що ти робиш? – зойкнула Ярина.

Вона водночас боялася та була в передчутті чогось нового, але гострого.

- Довірся. Я ж довірився… колись.

- Ох, - Ярина вигнулася назустріч та гучно зітхнула, - ти ж мені постійно це згадуватимеш?

- Ягідко, - Гнат прошепотів біля самих уст, - не стогни так, бо пропустимо все та перейдемо до головного. Після цих слів одразу ж поцілував, не давши вимовити їй жодного слова. – Я мріяв тобі відімстити з першої нашої зустрічі.

- Будував грандіозний план і тому привіз мене в розкішну Венецію для цього? – розреготалася Ярина.

- Ти надто багато говориш.

Гнат провів рукою її шиєю, дістався до ключиці, опустив бретельку сукні. Тоді почав повільно цілувати, опускаючись все нижче. Ярина більше не говорила. Вона вигиналася на зустріч та ловила кожен його дотик. Заплющені очі додавали цьому процесу певної родзинки. Вона не знала, що він зробить далі, і від несподіванки кожного разу здригалася та все більше горнулася до нього. А Гнат продовжував свої солодкі тортури. Він дійсно мстив. Торкався її, цілував, оголював, але як тільки вона починала стогнати від знемоги, одразу ж припиняв ласки. І тільки, коли Ярина уже благала розв’язати її, зробив це та припинив дражнити.

Гнат вмів кохати по справжньому. Він дарував водночас пристрасть та ніжність, був грубим, але не жорстоким. Відчував Ярину та зливався з нею в єдине ціле. Ярині було добре з ним. Тут, в цьому місті, готелі, поруч з Гнатом забула про минуле. Саме в цю мить вона відчула, що повністю відпустила все наболіле, а бар’єри розбила на тисячі цеглинок.

- Ти довго ще спатимеш? – Ярина відчула, як щось пробралося під простирадло та мучило її праву ногу.

- Що ти там робиш?

Вона стрепенулася та побачила, що надворі давно білий день. Ярина лежала, закутана в простирадло, а Гнат копирсався під ковдрою та лоскотав п’ятки.

- Я тут подумав, - висунув він голову з-під ковдри. – Я необдумано обділив увагою твій мізинчик на правій ніжці. Після цих слів Гнат притягнув її ніжку до уст та поцілував мізинчик.

Ярина спостерігала настільки заворожено, що у неї перекрило дихання. Інтимнішого моменту не могла навіть уявити. Серце тріпотіло, обличчя огортала усмішка, а крила за спиною ставали усе більшими.

- Тепер все в порядку, - він опустив ніжку. Тоді опинився поруч та солодко поцілував Ярину, - я в душ. Приєднуйся.

І просто пішов. Не чоловік, а вихор. Ярина мотнула головою, не припиняючи усміхатись, бо він же не просто пішов, а повиляв оголеними сідницями. Вона дійсно збиралася приєднатися. Але, як тільки опустила ноги на підлогу, на тумбі забриньчав телефон Гната. Вискочило сповіщення про повідомлення. Вона не збиралася підглядати, але шматок повідомлення все ж муляв очі.

«Не хочеш нарешті познайомитися зі своїм сином, Гнате?»

Дисплей на телефоні згаснув, а Ярина продовжила на нього витріщатися, наче очікувала ще одного повідомлення. Вона хмурилася та водночас намагалася опанувати себе. Можливо, колишня Ярина встала б і пішла на вихід, але не теперішня. Тепер вона не бажала так легко віддавати своє кохання іншій. Тим паче залишки розуму, які перегукувалися з шаленим ритмом серця, доводили, що це могла бути справжнісінька підстава.

В душ до Гната вона не пішла. Одягнулася та чекала, коли він вийде. Подумки готувалася до серйозної розмови з ним. Через декілька хвилин він прийшов і притулився до Ярини настільки щільно, що навіть через одяг намочив її.

- Ей, - вдавано обурилася вона.

- Не можу нічого з собою вдіяти, липну до тебе та й все.

Для певності Гнат огорнув рукою талію Ярини та притиснув до себе так, що одразу ж відчула його готовність. Ярина декілька разів розкривала рота, щоб сказати про повідомлення, але невидима сила стримувала. І як сказати? Щось на кшталт – я там у тебе про сина прочитала, познайомиш і мене? Поки вона коливалася, Гнат підійшов до шафи, де тимчасово розпакував речі, та швидко одягнувся. Після цього взяв телефон до рук та розблокував. Ярина не відводила від нього погляду. Звісно ж, йому одразу випало це повідомлення. По іншому ніяк. Він примружився та на мить здивувався.

- Щось сталося? Хтось з роботи телефонував? – спитала Ярина, натякаючи на те, щоб поділився з нею.

- Все гаразд, - спокійно відповів він.

- Справді?

- Ягідко, тебе щось турбує?

Ярина мало не заплакала вголос. Чому не сказав? Вона тут переминалася з ноги на ногу, хвилювалася, не знала, як правильно спитати, а для нього немов нічого й не сталося. Ярина не відповіла, пішла в душ.