Малеча, ти лишила в кав’ярні свій запах.
І тепер, коли я знімаю куртку, він мені каже:
«Повертайся».
Зоряна
А я залишила там своє серце. І каву так і не допила, бо ти дивився так… що в мене руки тремтіли.
Маркіян
Може, наступного разу я не дивитимусь?
Зоряна
Ні. Не смій.
Він читає її слова й уперше за довгий час ловить себе на тому, що хоче не просто написати у відповідь, а почути її голос прямо зараз. Але є те «не можна», яке висить над ними, як тінь.
Вона лежить у темряві своєї кімнати, вкрившись ковдрою, і згадує, як він відсунув для неї стілець, як тримав чашку однією рукою, а другою — машинально торкався наплічника, ніби шукаючи зброю, якої тут уже немає.
І обидва думають одне й те ж: як зберегти це крихке щастя, коли життя намагається поставити межі.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
