Автобус легенько підстрибував на ямах, а вона тримала коробочку, загорнуту у теплий бабусин шарф, на колінах. Наче щось живе. Її руки обіймали її так, наче в коробці — не чай і листя, а частинка серця.
За вікном пропливали руді дерева, сіре небо й дрібний дощ, який ледь торкався скла. Її пальці машинально малювали на вікні сердечко. Потім друге.
Але думки були лише про нього.
«А як йому передати?..
Її телефон спалахнув. Від: Він «Щасливої дороги додому, малюк. Пиши, коли приїдеш. Я тут.»
Вона усміхнулась. Серце дало тріщинку — таку, що крізь неї світило тепло.
— Як же тобі передати цей скарб?.. — прошепотіла вона, знову поглянувши на коробочку. — Я ж навіть не знаю твоє справжнє ім’я…
І тут думка злетіла, мов пташка.
«…А якщо — на псевдо? Через "Нову пошту"?
Просто: “для Тора”. І дати номер, який тільки він знає?..»
Це звучало... по-дитячому. По-серйозному. По-їхньому.
Вона витягнула блокнот, розгорнула порожню сторінку й почала писати лист, який покладе згори, у коробку:
"Тору. Для тепла. Для вечорів. Для того, щоб відчути мене трохи ближче. Нехай кожна дрібничка тут — шепоче тобі те, чого я ще не наважилась сказати уголос. Ти ж знаєш: я слухаю. І — я чекаю. Твоя дівчинка з осені."
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
