Розділ 1: Тиша на двох кінцях чату

ЗОРЯНА

— Ну що ти, як бабця з вайбером, — сміялася Лєра, її сусідка по кімнаті, водночас фарбуючи вії і щось набираючи в телефоні. — Спробуй. Реально цікаві штуки трапляються. Там, де ніхто не виставляє своє "я найкращий". Лише слова.

Зоряна мовчала. Дивилася в стелю, обійнявши коліна, бо сьогоднішній день видався важким. Вона провалила тест з анатомії, трохи зірвалася на маму по телефону, а потім ще й згубила рукавичку. Дрібниці, але вони тиснули, як петля.

— Лєро, там же одні збоченці або "привітик, ти така красива, як справи", — скептично кинула вона.

— А ти не став фото. І не пиши, що ти дівчина. Напиши просто: «Поговори зі мною». І все. Побачиш, хто залишиться.

Зоряна взяла телефон. Встановила додаток — той самий, де не було нікнеймів, фото, віку. Тільки слова. Пусте поле. Порожнє, як у голові після важкого дня.

Хочу просто поговорити. Без флірту. Без фото. Без "привітики". Просто скажи, що у тебе болить.

Вона натисла «надіслати» — і аж тоді помітила, що руки трохи тремтять.

МАРКІЯН

— Та постав уже, — сказав Влад, поправляючи протез на лівій нозі. — У тебе голос, як у старого професора, але пишеш добре. Може, хтось і зачепиться за слова, а не за твої шрами.

— Не потрібен мені ніхто, — тихо відповів Маркіян, глянувши у вікно.

Там, за склом, була осінь — важка, як проміжок між боєм і миром. Тиша тут глушила сильніше, ніж гул артилерії. Він намагався читати, слухати музику, навіть ходив на психологічні зустрічі. Але жодна з них не мала ефекту. Бо що сказати, коли питають, як ти? Що відповісти, коли сам не знаєш, хто ти тепер?

— Просто, — сказав Влад, усміхаючись. — Ти кажеш, що не хочеш говорити. Але й мовчати теж не можеш. Спробуй. Без фото. Без імен. Просто пиши. Може, це буде хоч щось.

Він встановив додаток. Дивився на екран, як на мінне поле. Порожнє, як ранковий плац.

Поговорити, значить... Добре. Але про що говорити, коли всередині — тиша?

Його палець завис над клавіатурою. І саме в цей момент у чаті з’явилося повідомлення. Справжнє. Чесне.

Хочу просто поговорити. Без флірту. Без фото. Без "привітики". Просто скажи, що у тебе болить.

Він прочитав. І ще раз.

А тоді написав:

Болить там, де не видно. А в тебе?