Глава 14 (Це жарт такий, да?)

Я: Мамо, я не буду їхати за кордон, я не покину його, йому зараз дуже потрібна підтримка моя підтримка. Ти ж знаєш в нього ремонт, багато роботи.
Мама: Настю, я розумію..
Брат: Настя! Та годі вже, він тобі не потрібен, ти бачила, який він, тільки і хоче тобою користуватись та покинути!
Я: Не говори так, ти його не знаєш
Брат: Побачимо, ти ще пошкодуєш 
Я: Не пошкодую, чому ти так ? Чим він тобі так не подобається? Що він такого зробив? 
Брат: Я все сказав!
Я: Я тобі хоть щось казала про твоїх дівчат? В мене вперше появився хлопець, а в тебе дівчат уже багато було, і до всіх я нормально ставилась, хоч були такі, які мені теж не подобалися, але я поважала твій вибір.
Брат: Я сказав!
Я: З мене годі, іди звідси! 
(Пройшов тиждень)
Дивно, він таким ще не був, мабуть щось трапилось, але він не розповідає мені, куди він пропав то ? Чому поза зоною ? Мабуть  зателефоную я мамі і все розпитаю.
- мама, привітик.
Привіт, як ти ? -
- я добре, а ти ? Щось трапилось ?
Ти розмовляла з Віктором ? -
- так, в нього все добре
Настя, якщо я не розповім, ти будеш на мене ображатися -
- розповідай, слухаю уважно
Віктор Миколайовича збила машина, він зараз в лікарні, він не хоче тобі розповідати, щоб ти не переживала за нього. Я думаю ти повинна знати -
- це жарт такий, да ? 
Нажаль ні, Настю, ти тільки старайся не переживати, він не дуже постраждав, але.. -
- що мама, що з ним ??
Він втратив пам'ять.. -