Ставлення мого брата до Віктора, все ж залишилось негативним. Після випускного я сиділа дома 24/7, мій брат не спускав з мене очей. Але все ж одного дня я вирішила піти до Віктора, коли брат задрімав, і я швиденько вийшла з будинку та побігла в парк. Ми нарешті зустрілися, у нас було мало часу, тому ми старалися провести час весело.
На вулиці літо, тепло, сонечко світить яскраво, іноді дує тепленький вітерець.
Віктор: Настю, не проти поїсти морозиво ?
Я: Не проти.
Віктор: Тоді посидь тут, а я швиденько піду в магазин.
Я: Ну... Давай я з тобою піду.
Віктор: Ні, посидь тут в холодочку, я скоро буду.
Я: Гаразд..посиджу тут.
Він може бути моїм чоловіком, аж не віриться, згадую першу зустріч і не розумію, як так вийшло у нас. Їде мій красунчик, такий весь стильний, і як це я йому взагалі сподобалась, ми такі різні, як день і ніч, як сіль і цукор... Як же йому розповісти, що мені потрібно поїхати.
Віктор: Настю! Я вже тут (Посміхнувся)
Я: Бачу (Посміхнулася)
Віктор: Чому сумуєш ?
Я: Мені потрібно тобі дещо сказати.
Віктор: Давай, слухаю.
Я: Я їду за кордон..
Віктор: Це ж чудово, не переживай за мене, я тим часом зроблю ремонт у своєму кабінеті.
Я: Я не можу не переживати.
І я почала плакати..
Віктор:Настю, я тебе почекаю, якщо хочеш, то з тобою поїду.
Віктор мене заспокоїв та підвіз додому.
#8352 в Любовні романи
#3257 в Сучасний любовний роман
#1747 в Молодіжна проза
Відредаговано: 20.02.2023