Доктор: Настю мені шкода, але мені потрібно полетіти в другу країну..
Я: Ухти, я рада за Вас, надіюсь, що приїдете ще.
Доктор: Не бійся, я приїду до тебе, але не знаю через скільки.
Я: Нічого, все буде добре.
Доктор: Білет на літак я вже купив, завтра їду до аеропорту.
Після цих слів, я підбігла і поцілувала його... Мені було не пособі, ми пообіцяли, що дочекаємось один одного.
( Декілька днів потому )
Я поїхала на навчання, все було б добре, якби не мій одногрупник. Якось після пар, я вирішила піти в магазин за чимось солоденьким. Дорогою додому мене зустріли мій одногрупник та ще двоє хлопців з інших груп, вони почали до мене приставати... Я виривалась як могла, але в мене нічого не виходило, вони хотіли мене затягнути в який старий дім, я зрозуміла, що потрібно рятуватись. В той момент єдиним рішенням у мене було, застосувати всі свої сили, і я спочатку почала їх кусати, а потім і бити, так як у фільмах. Мені вдалося вирватись та втекти від них, і я зразу ж побігла у поліцію. Хлопці порвали мені одяг, та і на моїй голові був дурдом, я написала на них заяву, у мене тремтіли руки, серце билось так швидко, я розплакалась... Поліцейські викликали батьків, і мене забрали додому.
Я так сумую за Віктором Миколайович, що мені без нього робити..
#8352 в Любовні романи
#3257 в Сучасний любовний роман
#1747 в Молодіжна проза
Відредаговано: 20.02.2023