Глава 6 (Дівчина)

Ех п'ятниця п'ятниця, скоро буду дома все було б добре, але доктор...  Ніяк з моєї голови не виходить той випадок.. 
(Гудок телефону)
О брат телефонує, хмм чому це раптом.
Я: Привітик, щось трапилося ?
Брат:  Обов'язково має щось трапитися, щоб я тобі телефонував ? Мені, що просто так не можна ?!
Знову він за своє, набрид уже, так Настя спокійно спокійно!
Я: Окей, що ти там ? Що новенького?
Брат: Я додому їду, мої ж ключі у вас ? 
Я: Да.
Брат: Даси мені їх потім.
 

Добре, от Андрій трубку кинув, навіть договорити не дав ! І так завжди, що за людина така.

(Шоста година вечора)

Водій заводить автобус і ми виїжджаємо, нарешті я буду дома ще всього тридцять хвилин почекати і все. 
Я: Дякую, гарної дороги. Хух доїхала. 
Доктор: Настю добрий вечір!
О ні, знову він та що ж це таке
Я: Доброго вечора Віктор Миколайович, а що Ви тут робите, якщо не секрет ? 
Доктор: Тебе чекав (Посміхнувся)
Я: Ого-ого, а навіщо ?
Доктор: Хотів поговорити та вибачитись, мабуть ти сердишся на мене, так бистро втекла..
Я: Ой ну так автобус під'їхав і я побігла. Та Ви не переживайте, я не обідилась, просто здивувалась і розгубилася. 
Доктор: Ну добре.
Я: Так (посміхнулась)
Доктор: Настю!
Я: Що що ? 
Доктор: Мої слова будуть мабуть не доречними, але ти ..
Брат: Оо Настя ти вже приїхала ! Оо... а це ще хто ?
Я: Андрій привітик, це Віктор Миколайович, а це Андрій мій брат. Андрій твої ключі дома.
Брат: Поняв, а ти тут що робиш? - показує пальцем на доктора.
Я: Дівчину чекав.
У нього є дівчина ? Ого, а я думала жінка..
Брат: Понятно, ладно Настя пішли.
Доктор: Настю зачекай.
Я: Окей, Андрій іди я тебе наздожену.
Брат: Ага щас, пішли сказав, не чула він дівчину чекає.
Доктор: Настя моя дівчина.
Сказав таким спокійним голосом, а чуть під землю не провалилась. Він точно збожеволів. Так що ж мені робити ? Так мені відчуття підказує, що потрібно підіграти, а потом я його точно приб'ю, а то він уже перебільшує. 
Брат: Не поняв, Настя це правда ?!
Чого вони так дивляться на мене ?