Пролог

Що ж, буду для тебе бембі…

Ксенія

Літо почалося вдало: щойно завершилося навчання, і наступного дня я вже збирала валізи на відпочинок.

Сонце, білий пісок, вода — ммм, все, що я люблю.

Я люблю сонце, тепло, тому насолоджувалася по максимуму відпочинком на березі моря на відміну від сестри, яка зранку довше спала, потім сиділа біля басейну, попиваючи коктейлі, а ввечері виходила на пляж, віддаючи перевагу танцям, аніж засмазі.

Кілька разів і я ходила на вечірки, організовані готелем. Навіть вдалося познайомитися з місцевим хлопцем. Англійську я знала добре, тому спілкувалися без проблем. Іноземці люблять дівчат слов'янської зовнішності, готові гори золоті обіцяти, аби лише привернути увагу до себе. Звичайно, це приємно. Відчуваєш себе королевою. От і я розклеїлася: насолоджувалася компліментами та поцілунками під зорями. Перебуваючи під впливом магнетичної аури, я таки сказала, як мене знайти в соцмережах. Ну, поспілкуємося в директі якийсь час. Поки іншу богиню не зустріне.

Вдома було сумно: найкращі подруги виїхали за місто, а мені не хотілося сидіти в чотирьох стінах, тому я зібрала кількох одногрупниць і вибралася в комплекс відпочинку з літнім майданчиком.

Білий топ гарно відтіняв засмагу, а ніжно-зелена спідниця міді, гойдаючись від найменшого вітру, додавала приємної прохолоди.

Коктейлі впереміш з танцями підняли настрій до потрібної позначки. Зацікавлені погляди від осіб протилежної статі додавали впевненості, однак мене ще ніхто не зацікавив. Я продовжувала веселитися, озираючись навколо.

Коли час перейшов за північ, ми все частіше виходили в курилку.

Так, це шкідлива звичка, але поки що вона моя подруга. Не лише коли відпочиваю, іноді, коли треба щось обдумати, прийняти рішення, дим допомагає мені зосередитися на важливому, абстрагуватисяя, відчути, чого я хочу в цей момент.

На щастя, я вже близько року живу окремо від батьків, тому контролю легко уникнути. Та й у нашій родині все будується на довірі, тому з цим мені пощастило. Живучи в достатку, без тотального контролю, можу впевнено заявити: Сонячна Ксенія проживає найкращі роки життя.

Затягуюсь не поспішаючи тонкою цигаркою, думаю над тим, що час їхати додому: ніхто не зацікавив мене достатньо, щоб я захотіла продовжити вечір.

Увагу привернув сріблястий автомобіль, що з легким свистом зупинився майже біля входу, ігноруючи всі правила паркування.

— О Макаре, привіт. Думав, тебе вже не буде, — одразу кілька хлопців підійшли до водія, варто йому було вийти з автівки.

Хм, цікавий екземпляр: високий, широкий розмах плечей, на яких сорочка натяглася, здавалося, до перших тріщин. Десь я вже його бачила. Спершись на свою металеву крихітку, він ліниво посміхнувся і відповів:

— Спочатку і не планував, — його слова вітер відносив в протилежний від мене бік, доводилося прислухатися. — Але вдома стало нудно, тому я тут. Як атмосфера?..

— Час уже пізній, говірких стало більше. Є з кого обрати…

Значить, Макар вийшов на полювання. Що ж, буду для тебе бембі… або лисичкою.

— Ходімо? — відштовхнувшись від автівки, новоприбулий пішов у бік входу, тобто у моєму напрямку.

Повільно затягнувшись востаннє, все так же спостерігаючи за ним, я випустила дим.

Мене помітили, погляди схрестилися. На якийсь мент втратила лік часу, поки він не підморгнув мені.

Думаєш, цього достатньо?! — вигнула брову в німому питанні. Загасила цигарку і не чекаючи, поки він порівняється зі мною, пішла першою: нехай дивиться услід. А що він дивився, я була певна, адже його очі пропалювали мої сідниці на відстані.

Знаки уваги не змусили себе довго чекати. Якийсь час ми грали в дивоглядки, а коли я втратила його з поля зору, Макар зненацька з'явився зовсім поруч, порушивши мої особисті кордони:

— Потанцюємо? — запитав біля вуха, перекрикуючи музику.

— Саме цим я й займаюся впродовж усього вечора, — відповіла, злегка повернувши до нього обличчя, лише щоб переконатися, чи це дійсно він.

— Я помітив, — знайшов мою долоню, злегка торкаючись пальців, переплів з моїми. — Як щодо спільного танцю?

Розвернув до себе обличчям, обійняв вільною рукою за талію і, не чекаючи на відповідь, повів у такт мелодії.

— Познайомимося? Макар.

— Ксенія, — отримуючи задоволення від його близькості, вирвала руку з захвату та обійняла його за шию.

— Як відпочинок?

— Перевершив очікування.

— Ти тут з кимось?

— З подругами.

— Вони не будуть проти, якщо ти з ними попрощаєшся?

— Чому я маю з ними попрощатися?

— Щоб продовжити наше спілкування в більш спокійному місці.

— А ти завжди все сам вирішуєш? Думка інших тебе не цікавить? — вигнула брову і підняла погляд на нього.

— Зазвичай я спілкуюся з однодумцями. А раптом з кимось погляди розходяться, так завжди знаходжу аргументи, щоб переконати опонента.