Ярик та Міра

Міра не мала шансів встояти перед Яриком.

Вона Дімина сусідка. Її мама також поїхала до Італії, залишивши її із батьком. Батько чудова людина. Працював інженером на заводі. Намагався давати донці найкраще. На скільки розумів, як виховати дівчину так і виховував. Але усі принади перехідного віку віддалили її від нього. У її житті з’явився Діма. Старший, успішний, який зміг щось розпочати роботи в їхньому місті. З нуля і без допомоги. Він замінив їй риси батька, яких йому не вистачало. Ще зовсім молодим дівчам вона вже допомагала у залі. Прибирала, мила тренажери, душову, кабінки роздягальні. Паралельно займалася у залі. Була при ділі. З дев’ятого класу вступила у педагогічний коледж, на відділення фізкультури. Вправно вчилася, працювала. Коли Діма перевіз зал у нове приміщення, Міра, уже із деяким досвідом та освітою, почала розвивала фітнес - напрямок у клубі. Діма не шкодував коштів на її подальший розвиток. Вона відвідала багато тренінгів і курсів по фітнесу. Поступово розробила власну програму. Набирала групи дівчат і жінок. Напрямок приносив прибутки. Були думки розвивати його і надалі. Вели переговори із орендодавцем про нижній поверх приміщення. Міра жила спортом та фітнесом. Повністю віддавалася роботі. Її енергія запалювала жінок, які приходили до неї. Вона мала уміння мотивувати, так, що людина боролася не із зайвою  вагою чи вадами тіла, а ніби розважалася. Результати були хороші.

Розвиток фітнесу сягнув такого рівня, що його популярність, привернула увагу професійного футбольного клубу із нашого міста. Міру, за чималі гонорари запрошували у клуб проводити фітнес заняття. Часом футболісти приїздили до їхнього залу. Звичайно, що молоді гравці, які більшість часу проводять на тренуваннях, зборах і виїздах на ігри, були обмежені у спілкування із дівчатами. А Міра із усіма її принадами витонченого тіла фітнес - тренера, красивою зовнішністю і внутрішньою силою особистості,  не могла не приваблювати їх. Вони масово обдаровували її сувенірами. Запрошення на побачення лилися рікою. Більшість із хлопців норовилися запросити її на побачення. Кожен проявляв свій темперамент. Хтось відверто бажав тіла, роблячи масні натяки. Хтось лише милувався її красою, не насмілюючись підійти і заговорити. Лише один із них вів себе нейтрально і проявляв симпатію,  як справжній мужчина. Без масних жартів і натяків. Говорив приємні компліменти і завжди мило посміхався із неприкритою добротою у погляді.

То був Ярик. Він тоді ще був із молодіжним складом, але усе частіше його брали тренуватися до основного складу. Його прізвище було на слуху у місті. Викликався у різні молодіжні збірні країни. Тобто перспективи перерости у майстра у нього були значні. Він із легкістю переносив величезні навантаження. Часто відзначався забитими м’ячами. Мав хороший контракт і уже у 22 роки мав свою квартиру і дорогий автомобіль. Міра відразу виділила його серед інших. Він не намагався як інші хлопці навипередки один перед одним вихвалятися перед нею. Чи демонструвати навички у спорті. Ярик був симпатичний і, що головне для Міри, спокійний і теплий хлопець. У нього була дуже приємна посмішка. Добра і доброзичлива. Навіть у матчах, які Міра почала дивитися, він вів себе, як справжній мужчина. Завжди після зіткнень подавав руку супернику. Ніколи не кричав і не вживав лайливих слів. Рідко така поведінка зустрічаються серед молодих хлопців. Оскільки, найперше, що виховують тренери у молодих спортсменів, це спортивна злість. За будь - яку ціну досягти результат. Від того, часті травми і каліцтва, які перекреслюють кар’єри і відбирають можливість досягнути чогось значного у спорті.

Їхні стосунки були мов із фільму. Коли вони йшли поряд, це виглядало, як рекламний буклет про здорове харчування чи успіх у житті. Світлі, свіжі, із ідеальними тілами і позитивними обличчями.

Міра погодилася на побачення після того, як у домашньому матчі за першу команду, Ярик забив вирішальний гол. Наші перемогли. І відразу після того матчу його ім’я по усьому місту розійшлося як синонім успіху і перемоги.

Після матчу,футболісти заїжджали до їхнього клубу на відновлювальну фізкультуру. Одного разу Міра, запропонувала такий тип реабілітації їхньому фізіотерапевту. Ефект був чудовий. Футболісти швидко відновлювалися від навантажень. Зменшилися кількість мікротравм та болісної крипатури. Після цього усі домашні матчі вони закінчували у їхньому клубі у залі для фітнесу.

Звісно після перемоги хлопці були збуджені і Міра дуже старалася, щоб заспокоїти їх. Все ж вдалося провести заняття. Хлопці задоволенні пішли до душу. Ярик лишився і підійшов до Міри.

• Ну я от, не розумію, як ти зможеш відмовити мені цього разу у побаченні, рятівнику честі міста та рідного клубу,- пожартував він посміхаючись своєю теплою посмішкою.
• Ніяк не відмовлю,- вимовила Міра.

Вона насправді очікувала коли ж він наважиться її запросити знову, після колись давно невдалої спроби.  Домовилися, що за годину він забере неподалік її дому. Так ретельно Міра обирала одяг вперше. Лише за годину вона була втішена результатом. Рожева помада на устах довершила її вигляд.

Вони провели чудовий вечір в одному із ресторанів міста. Відвідувачі ресторану підходили до Ярика, просили сфотографуватися чи його автограф. Він із доброзичливою посмішкою не міг нікому відмовити. Лише час від часу поглядаючи із жалем на Міру. Мов би жаль, що їм не дають спокійно поспілкуватися. Міра розуміла людей і Ярика. Бачила, наскільки він втішений від уваги. Як йому це приємно і як йому личить популярність, яка так раптово на нього накинулася. Все ж вечір можна було зарахувати до прекрасних. Коли вони під’їхали до її дому Ярик несміливо поцілував у щічку. Міра очікувала більшого, але той, ніби цнотливий поцілунок, підкорив її остаточно.

Він такий джентльмен. Такий галантний, милий, щирий – сипала вона епітетами, коли розповідала кращій подрузі про вечір. Та закохано дивилася на Міру, радіючи за подругу.