Частина 3

   Мілош, коли він ходив по вулиці Тростякова, думав над своїм питанням: „А що, якщо у лісі не буде ніякого бажання? Раптом, Місяць набрехав мені, що у лісі в мене буде 5000000 злотих?“

   Питання колотало мізки Мілоша. Він перестав про це думати, коли він зустрівся зі своїм другом Петром.

   — Привіт, Мілоша! — привітався Петро.

   — Привіт, Петько! — також привітався Мілош.

   Вони обнялися, й Петро почав своє слово:

   — Ну, як у тебе справи, Мілош?

   — Та так собі: погано, — відповів Мілош.

   — А чому „погано“? — здивувався Петро.

   — Тому, що я з дружиною поругався, — пояснив Мілош. — Ось: я сидів на підлозі, а моя дружина як побачить це, так й дасть мені по „Мокрій Тряпці“! Потім посварились. Помирилися. А через годину сказав, що мені потрібно піти погуляти. Самому. Ось я й пішов.

   — І куди ти тепер підеш? — спитав його Петро.

   — Я у ліс іду, — коротко сказав Мілош.

   — Давай я, тоді, з тобою піду: погуляємо, так собі, вип'ємо соку чи коктейля, поговоримо про що-небудь.

   — Ні, дякую. Я сам піду.

   — Чому? — невгавив Петро.

   — Тому, що я так сказав! — із серйозністю сказав Мілош. — І крапка!

   — Але... — почав було Петро.

   — Ніяких „але“! — затримав його Мілош. — Я піду, а то знову час прогавлю із-за тебе. Зустрінемось завтра. — й пройшов повз Петра. Петро здивованим поглядом попрощався з Мілошем:

   — Прощавай, Мілоша!

   — Ага. Прощавай, Петьку! — сказав Мілош, і пішов далі.

   По дорозі, біля клубу, його зустріла молодь.

   — Гей, Мілошка! Цо ти? Га? Ха-ха! Заблукав? Ха-а-а!

   Мілош тільки й зробив, що і сказав: „Та пішли ви!“, й пішов собі далі. Молодь все одно над ним сміялась.