Частина 1

                                   Прощальний лист моєї матері                   Таня цей лист для тебе, доню. Я пишу тільки тобі, адже ближче тебе в мене нікого немає. Ми в шлюбі з твоїм батьком вже 7 років, а я так і не відчула що у мене є чоловік. Я для нього непотрібна річ. Коли я сказала йому що у мене Рак, у відповідь почула фразу "Таке життя, що поробиш". Після цього йому зателефонували його друзі, і він поїхав до них. І навіть після такого я його кохаю. Я пробачала йому зради і байдужість. Твій батько зраджував мене, ще навіть коли ти не народилася. В нього було безліч коханок. Його остання коханка завагітніла, і вони вирішили зберегти дитину. Це був великий удар для мене, але я прийняла Аліну як свою рідну дочку. Ти спитаєш чому я не пішла від твого батька якщо мені так погано з ним. Я з дитбудинку доню, і мені немає де йти. До того ж мені залишилось жити менше ніж півроку. Танюша пам'ятай я дуже тебе люблю. І хочу що б в тебе склалося гарне життя. Знай що життя непередбачуване і ніхто не знає, що станеться завтра. Тому насолоджуйся життям і вір що все буде добре. Як би я хотіла тобі сказати бути відкритою та люб'язною, але життя навчило мене не довіряти людям.       В дитинстві я хотіла бути ідеальною для всіх, це і було моєю помилкою. З роками я зрозуміла, що мої особливості та недоліки роблять мене унікальною. Доню думки нереальні. Щодня в твоїй голові будуть пролітати тисячі думок. Багато з них будуть негативні і лякаючі. Знай що думки не стануть реальністю якщо ти їм не допоможеш. Також знай що ти можеш більше ніж ти думаєш.                    Я дуже люблю ранок. Коли сходить сонце, я відчуваю себе найщасливішою у всьому світі. Я мрію що б ти також як і я любила ранок. Ти прекрасна, ти найгарніша Танюша! Вір в себе, знай що крім тебе самої ніхто тобі не допоможе. І що б не сталося цінуй життя.                                                                    І пам'ятай я завжди з тобою!                                                                                                                     Твоя мама

Мене звати Таня Руденко. Мені 17 років. Моя мама померла від раку коли мені було 6. Після смерті мами тато довго не думаючи одружився на іншій. На матері моєї зведеної сестри. Аліна всього на рік менша за мене. Але вже через декілька років Ірина та тато розлучилися.               Все життя Аліна вважає що це моя мама зруйнувала їхню сім'ю, хоча все було навпаки. Сестра ненавидить мене і звинувачує у всіх гріхах. Коли тато розлучився він забрав Аліну і переїхав до села. З тих пір ми живемо разом. Справа в тому що мати Аліни почала пити і водила додому коханців. У неї забрали батьківські права. Ми з татом ніколи не були близькі. Він завжди відносився до мене так наче я не його донька. Був зі мною холодний та байдужий.  Але з Аліною він був зовсім інший. Виконував усі її бажання, відносився до неї тепло та привітно. Мені здавалося що я теж як мама просто непотрібна річ у цьому домі. Мене завжди заспокоювала бабуся (татова мама) вона підтримувала мене, і всю свою любов вона віддала мені. Вона любила мою маму як рідну дочку. Я також як і мама люблю коли сходить сонце. Прокидаюся о 5 годині ранку і йду до річки. Тиша, спокій, гармонія, спів пташок. Що ще потрібно для щастя? Через декілька тижнів я їду звідси в місто і буду там навчатися. З одного боку я дуже щаслива, а з іншого не хочеться покидати своє улюблене місце. Якщо чесно мені страшно переїзжати в нове для мене місце. Але чомусь я впевнена що у мене все вийде!

​​​​

​​​​​​

​​​​​

​​​​​​