Твій хто?

  Шихьок ще декілька секунд стояв і дивився на мене.

-Що сталось? Все добре? 

- Нічого, все добре. Як ти кажеш звати того хлопця? 

- Його звати, я не знаю. Я не запитала як його звати.

- А кого він шукав?

- Цього я також не запитала.

- Тоді гаразд, ходімо зі мною.

- Куди?

- Ходімо зараз дізнаєшся.- Шихьок продовжував бути з серйозним обличчям.

   Він вивім мене надвір і повів в сторону дивану навулиці де ми зазвичай обідаємо або відпочиваємо.  Я побачила, що на дивані хтось сидить. Ми зупинились за кілька метрів від дивану.

-Знаєш хто це?

Я придивлялась, намагаючись роздивитись хто це, але так нічого і не зрозуміла.

- Ні, я не знаю хто це.

   Шихьок подивився на мене ще декілька секунд, а я на нього в нерозумінні, що відбувається . У  нього з'явилась маленька посмішка.

- Ну то знайомся, Кім Дживон. - той хто сидів на дивані підвівся та розвернувся до нас.Перед нами стояв той самий хлопець, якого я привела сюди.- Мій друг.

-Що? Твій хто?-я стояла з здивованим обличчям дивлячсь то на кролика, то на хлопця біля дивану.

Шихьок обійняв мене за  плечі та почав сміятись.

- Лисенятко, пам'ятаєш я тобі розповідав про друзів які поїхали за кордон. 

- Ті, що на малюнках?- запитувала я все ще стоячи в шоці, я навіть не почула як він мене назвав.

-Так.

- Але його там я не бачила.

-Я знаю, він єдиний хто не захотів мені позувати для малюнку.

-Тоді якщо все гараз, навіщо з таким серйозним обличчям зайшов до кабінету, я вже думала, що щось сталось, чи я щось накоїла.- вдарила йому рукою по його руці, та з полегшенням видехнула.

- Вибач, не хотів тебе налякати.- сміючись знову мене обійняв за плечі.- Добре ходімо сядемо якраз  познайомитесь .

    Ми пішли й сіли на дивани. Проходячи повз стилаж  з інструментами, я побачила, що в мене  щось намальоване на обох щоках.

- Ось знову ми й зустрілись. -сказав Кім Дживон.

-Ха-ха, а й справді.

-Як сказав Пак Шишьок, мене звати Кім Дживон. 

- Приємно познайомитись Кім Дживоне, мене звати Ін Йоу

Ми потисли один одному руки та посміхнулись.

-О і прошу називай мене Дживон.

- Гаразд, можеш мене також називати Йоу.

- То ти в нас Лисиця?

- Ха-ха, а так.

- Так ось чому Шихьок тебе так назвав.

- Напевне, хоч я не почула як.

- Дживон мій найкращій друг, ми з ним знайомі з середньої школи.

-Якщо ви найкращі друзі, то чому ти не написав чи подзвонив к.., Шихьоку?

- Мене не було в Кореї майже п'ять років, я хотів зробити йому сюрприз.

- І він тобі вдався. - радо посміхався Шихьок.

- Для мене сюрприз точно вдався.- ми засміялись всі разом .

- Я забула свій телефон в кабінеті, піду заберу, я шидко.

   Я пішла до кобінету і в дзеркало побачила, що в мене на одній щоці було намальоване щось схоже на сердечко, а на іншій дві смужки. хоч вони й були ледь помітні. Я витерла обличчя, і натомість натерла пальця простим олівцем, і повернулась до хлопців.

- Доречі, Йоу ти сказала, що ви працюєте разом.

-Ага, я його помічник. - я подивилась на кролика та почала посміхатись.

-Шихьок, дети знайшов такого гарного помічника?

Ми з кроликом перекинуоись поглядом, я похилилаголову та почала тихо сміятись.

- Де знайшов?- Шихьок знову подивився на мене,-не повіриш,  сама в руки впала.

-Що з неба впала. - Дживон почав сміятись

-Ну, можна й так сказати. 

- Довайте я вас сфотографую на згадку. 

- Ну давай, тільки не так як ти вмієш.- він з усмішкою знову подивився на мене і я одразу згадала фото на його день народження, і він мабуть також.

Я зробила декілька знімків, вони вийшли чудово але я маю відповідь для кролика за фарбу.

- Шихьок в тебе щось на обличі, дай приберу.- я підійшла до нього спочатку потерла чистим пальцем, а потім пальцем, який я натерма олівцем.  

   Так я намалювала йому вуса, як у кота чи то кролика. Я така вдячна  Дживону, що не почав сміятись та не видав мене.

- Все готово.

- Давай сфотографуємось всі разом. - запропонував Шихьок.

- Та ні непотрібно виж найкращі друзі, тимпаче довго не бачились.

- Ви також тепер знайомі, моджливо також будите хорошими друзями.- кролик продовжував наполягати.

- Давай знами, він всеодно не відчепиться, тимпаче ми справді можемо стати хорошими друзями.- підхопив Дживон з посмішкою на устах.

І тут я зрозуміла, мені гайки.

- Ну добре.

   Я віддала свій телефон Дживону, він був найвищий, тому взявся фотографувати.  Вийшло так, що я стояла наче по середині між ними.  Перших три  фото в нас вийшло чудово, бо через сітло, вуса кролика не було помітно. Дживон повернувся в іншу сторону, і тут Шихок побачив мої карекатури на його обличчі. Одне фото він постояв нормально, але на інших трьох він дивився на мене з дуже широкою посмішкою.

- Все готово.- Дживон з посмішкою став роздивлятись фото.

Я хотіла тієїж миті відійти подалі від кролика, але не встигла він мене схопив.

- Куди це ти зібралась.- він вхопив мене за обидві руки.

- Зато тепер ми квити. - я почала сміятись.

- Тепер давай витирай, а то не відпущу.

Поки я витирала свої карекатури з обличчя кролика, Дживон ледь  не луснув від сміху. Я витерла йому обличчя та ми разам переглянули всі фото. На диво вони всі вийшли чудові і всім сподобались. 

- Я зовсім забув, зараз вже розпочалась обідня перерва, ходімо перекусимо в кафе біля компанії. Ліса ти ж хотіла їсти.

- Йдіть у двох, ви давно не бачили один одного. Я впевнена маєте, що обговорити. Я піду з'їм те, що ти для нас замовим, поїмо разом колись інши мразом.

Я повернулась та пішла в сторону кабінету.

-Ліса, чекай, ось візьми,- кролик віддав мені мій телефон який я забула забрати.