Нова робота, на старій роботі

    Мій день почався з чудових новин. Мені підтвердили дозвіл на керування транспорту який я можу взяти в оренду. Я маю водійське посвідчення, і можу керувати мотоциклом  та авто.  Я здала на права ще два роки тому, і завжди брала авто або байк в оренду, так було зручно. Частіше всього я їздила на байку, а машину брала лише тоді, коли потрібно було їхати надовго або далеко, ну і взимку. 

    Сьогодні я можу пізніше прийти на роботу, оскільки термінових справ у мене немає, тож можу спокійно заїхати в салон прокату мотоциклів. Зараз тепло і я живу не надто далеко від дому тому хочу взяти мотоцикл.  До самлону я дісталась за двадцять хвилин,  в салоні було багато чюдових байків, я собі обрала чорний байк марки Honda, він найбільше сподобався, доречі шолом я придбала там також. Після салону я відразу поїхала на роботу.

   Ось чому мені подобаються байи, вони їздять швидше за авто, и вже через хвилин двадцять я була на работі, враховуючи той факт, що салон знаходиться в протилежному баці від роботи. Залишивши байк на парковці я пішла в павільйон до кролика. 

  Підійшовши ближче до його майстерні, я побачила, що він розмовляє з директором.

  — Доброго дня!— привіталась з усіма, і підвйшла до кроликової майстерні.

— Вітаю, директор Чон Джисон.

— Добрий день, пані Ін Йоу, я думав ви прийдете пізніше.

— Я владнала свої справи раніше. 

— Привіт, Ін Йоу. — з широкою усмішкою привітався кролик.

— Привіт.

— О, то ви  вже знайомі? — запитав директор.

— Так, вже познайомились.— посміхнувшись подивились один на одного.

— То, що Ін Йоу ти подумала над пропозицією?- запитав Пак Шихьок.

— Так. Директоре Чон, якщо ви не проти я б хотіла на час завершення мого проєкту працювати тут, оскільки всю свою роботу я вже виконала і чекаю на завершення  будівельної роботи, тимпаче, що мої помічники у відрядженні?

 — Звісно можна, я й сам хотів тобі  запропонувати попрацювати з Пак Шихьоком, тому й прийшов до нього дізнатись про його проєкт і чи не повинні йому помічники. Я так розумію, Пак Шихьок, ти не проти?

 — Так, я думаю, що Ін Йоу  мені вистачіть в помічники, якщо, щось буде потрібно я вам повідомлю.

— Ну, добре, тоді гарної співпраці, удачі!  Бувайте.

— До побачення! — поклонившись, я провела директора поглядом.

— Ну, що будемо працювати? — з посмішкою запитав Шихьок.

— Звісно!

— Ну то ходи сюди.— Шихьок протягнув руки, щоб зняти мене вниз. 

— А ти не хочеш розкласти сходи?

— Міг би, та не можу, я ще не подав живлення в майстерню, тож або так або в обхід.

    Подумавши дві секунди, я вирішила спуститись з допомогою кролика, бо йти в обхід не дуже хотілось. Я віддала всій рюкзак Шихьоку, доречі як добре, що директор нагадав його ім'я, я сіла на край підлоги–стелі і кролик зняв мене вниз. 

— Можеш покласти свої речі та перевдягтись в кімнаті відпочинку, а я піду увімкну живлення.

— Добре.

  Я пішла перевдягатись та залишити свій рюкзак. Коли я повернулась Шихьок уже починав робити якісь заготовки. Він розповів мені про свої задуми, прказав які деталі нам потрібно зробити впершу чергу, і що потім.  Ми розділили обов'язки, хто, що виконує і почали працювати. 

  Час летів непомітно, наче тільки нещодавно приїхала на роботу,  а вже скоро пора додому.

— Як тобі сьогодні працювалося? 

— Мені дуже сподобалось, я навіть не втомилась, але час проманув непомітно.

— Це точно. Щож можеш збиратись додому, а мені потрібно ще в головний офіс. 

— Може потрібна моя допомога, в офісі?

— Ні, я маю подати план проєкту, та ще якісь дрідниці, так, що на сьогодні ти вільна. 

— Ну добре. О котрій завтра поченаємо працювати?

— Я думаю, що десь опів на дев'яту.

— Добре, тоді я пішла збиратись.

  Я зібрала свої речі, одяг в якому я працюю залишила тут, всеодно буду працювати ще не один день.

  — Я зібралась.

— Ходімо, якраз до офісу в один бік.

Шихьок зачінив майстерню, і ми пішли разом, головний офіс знаходився в одному напрямку з виходом та парковкою.

— Ну, я пішов,  добре дістатись додому. 

— Дякую, тобі також, бувай.

— Бувай.

    Ми посміхнулись, помахали один одному рукою, та розійшлись. Я пішла на парковку забрала свій байк та поїзала додому. Вдома я швидко перевдягнулась та поїхала до аеропорту. Сьогодні  Пак Юрі відлітає до  Франції, у відрядження.

    За пів години я зустрілась з Юрі біля входу в аеропорт.

— Привіт Пак Юрі! 

— Привіт! Вау ти ще й на байку вмієш їздити. - у Юрі було кумедне, здивоване обличчя.

— Так, коли прилетиш з відрядження обов'язково покатаю.

— Ха-ха, я подумаю над цим.

    Юрі пройшла реєстрацію, до вильоту залишилась година.  Ми пішли випити по філіжанці кави, зробили декілька фото на згадку. Я розповідала їй як пройшов мій день. Ми не прмітили як минуло пів години. Я попрощалась з нею,знімала як вона сідала в літак, і почекала поки літак не полетів. Подивившись ще декілька хвилин за літаком, поки він не зник з мого поля зору, я поїхала додому.

  Через годину в мене заплановане тренування з кікбоксингу. В Україні я з дитинства цікавилась боксом та кікбоксингом, тому коли я навчалась в університеті в дисципліні з оздоровчіх технологій я обрала кікбоксинг, а згодом  записалась на секцію. Взяла всі необхідні речі та поїхала до зали. Я не займалась кікбоксингом близько пів року, була зайнята оформленням документів для роботи та переїзду до Кореї. Тренер порадив близько тижня приділити більшу увагу до фізичних тренувань щоб повернутись до форми, а помім вже до звичайних тренувань. Я з цим повнністю погоджуюсь, адже хоч сили в мене вдосталь та потрібно повернути витримку в нормую. Тренування в мене будуть тричі на тиждень, по вівторкам, четвергам та суботам, для початку мені цього вистачіть. Потренувавшись майже дві години я повернулась додому, незважаючи на тренування після роботи та поїздки до аеропорту, втоми я не відчуваю. Я взагалі дуже рідко втомлююсь. Подивившись  ще якийсь фільм, я пішла спати, оскільки додому я поввернулась майже о дванадцятій, а завтра на роботу.