День народження на мить

    Наступного дня, я та Пак Юрі працювали над завершенням нашого проєкту в головному офісі компанії.  Ми завершили всі наші спарави якраз до обідньої перерви. 

  Після чого пішли прекусити на подвір'я, біля офісу. Я поділилася з Пак Юрі, що я запланувала зробити. Я замовлю торт для   Пак Шихьока, за вчорашнє день народження, оскільки належно його не превітала. Але всіх деталей про те, як я дізналась про його день народження не розповідала. Поки ми їли,  я дізналася у Юрі, де можна замовити торт.  А часу щоб придбати чудовий подарунок,  не мала, тож я вирішила згадати, як робила прикраси власноруч і вчора ввечері зробила йому  ланцюжок  з браслетом, такби мовити, комплект. Сподіваюсь, йому сподобається. До речі, ім'я кролика я ще досі не можу згадати самотужки, Юрі завжди мені нагадує.

    Після перекусу ми пішли до мастерні, чекаючи на наше замовлення ( торт), за пів години нам доставили його. Юрі принесла його до майстерні, доки я чимось займалась.  

     Я замовила не величкий тотр з чорницями та фігуркою кролика з шоколаду. Поки ми були в майстерні я побачила, що кролик пішов з кимось з приміщення. Як мені сказали працівники, він пішов до головного офісу, а це означало, що  в мене є, що найменше п'ять хвилин.  В майстерні крім мене та Юрі вже нікого не було, тож вона допомогла мені віднести подарунок  для Шихьока.

     Хоч він і вийшов зі своєї майстерні через внутрішні сходи, коли ми туди підійшли, їх там не було.

  — Як ти тоді потрапиш всередину? - поцікавилась вона.

— Нічого, в мене є один варіант, потримай торт і подарунок. 

   Я віддала Юрі подарунок, а сама спустилась в майстерню так само, як і вчора але сьогодні без допомоги. Швидко стрибнувши вниз, Юрі подала мені подарунок і торт.

   —Вау, ну ти й прудка.- з посмішкою сказала вона.

 — Ага,  я так вже сюди потрапляла але трохи по-іншому. Я тобі пізніше розповім. Добре ти можеш йти, дякую за допомогу, я пізніше тобі подзвоню.

 — Добре, бувай.

  Юрі пішла, і нас ніхто не бачив. Я взяла всі речі і пішла до кімнати відпочинку. Не встигла я відчинити двері кімнати, як мені хтось поклав руку на плече.

   Я трохи смикнулася від несподіванки але знала напевне хто це був. Це був кролик, оскільки  без нього сюди ніхто не заходить, ну за вийнятку мене.

    — Знову приходиш без попередження. - засміявся він.

 — О, привіт, я думала ти в головному офісі.

 — Справді, і все одно прийшла сюди, знаючи що мене немає?

 — Я хотіла дещо зробити.

— І щож це? Хоча стривай, а як ти сюди увійшла, я був біля входу на вулиці.

 —  Ну,  в мене свою входи і виходи.

— Що, зайшла так саме, як і вчора? 

— Ха-ха, ну, так.- ми разом засміялись,- Але чому я тут,  не скажу, дай мені декілька хвилин, гаразд?

 — Добре в тебе є дві хвилини.

— Мені цього вистачить.

  Я зайшла до кімнати, а кролик лишився в майстерні. Відкрила торт та запалила свічки у формі напису "З днем народження" . І після, пішла за Пак Шихьоком.

  — Дай мені руку.

— Навіщо? 

— Вчора мою не від пускав, а сьогодні боїшся дати свою?

 — Ось тому і боюсь,  ти своєї руки мені вчора недавала, а сьогоденні, сама тягнеш.- мовив він з здивованим обличчям.

 — Не бійся, не вкушу, просто зроби, що я прошу.

— Ну, добре.- він повільно протягнув свою руку.

— О, і заплющ очі.

— Ти мене трохи лякаєш, але добре.- він заплющив очі.

— Йди за мною.

    Ми повільно увійшли до кімнати, і підійшли до стійки.

— Не розплющуй очі поки не скажу. - я взяла торт в руки,- Все, можеш відкривати.

   Він повільно розплющив очі, і почав посміхатись.

  — Що це? - сміючись запитав він.

— Давай, представимо на хвилинку, що твоє день народження сьогодні , адже вчора я не змогла тебе  привітати як слід, тож давай загадуй бажання та задувай свічки.

 Кролик почав сміятись, але подумавши над бажанням кілька секунд задув свічки.

— Вітаю тебе ще раз з днем народження, хочу щоб бажання яке ти загадав збулось. А є ще дещо.

— Що? 

— Осьо це.

 Я встигла мокнути його обличчям в торт. 

— А тепер фото на пам'ять.

Я дістала телефон і ми разом зробили кілька знімків.

— Стривай, ще це.-  я дістала з сумки вушка кролика, одягла їх йому, так ми зробили ще декілька фото.

— Гарні фото вийшли? - запитав він, все ще стоячи з кремом від торту на обличчі.

— Так, гарні.- не взмозі стримати сміх, відповіла я.

— Ну,  раз в мене сьогодні знов день народження,  то давай і тебе в тортик мокнемо, щоб веселіше було. – з широкою усмішкою сказав кролик.

— Тані, навіщо мене, та й, я ж казала, що уявити на хвилинку, а хвилинка минула тож, не треба.- я почала  посміхатись і потехеньку відходити назад.

— Е ні, ти також, ану йди сюди!- сміючись він повільно підходив до мене.

  Він почав бігати за мною по кімнаті, намагаючись схопити мене щоб вимастити тортом. Спочатку йому це погано вдавалося, але зрештою він, таки впіймав мене.

— Ось я тебе й упіймав, ха-ха-ха. - сказав він  з широкою усмішкою.

— Та ні, навіщо мене в торт, ха-ха, давай краще спробуємо його. - намагалась вмовити його.

— Навіть не сподівайся на пощаду, такі гарні фото вийдуть.

   Він почав обмащувати мене кремом з торту, я вже зріділа, що хочаб не повність обличчям вмокнув. Зарано зраділа. Він всетаки акуратно, а не так, як я його, але мокнув мене в торт, і діставши вже свій телефон, зробив з десяток смішних фото,  де ми вже разом обмащені в торті але веселі.

— Дивись які чудові фото, а ти не хотіла в торт.- ми знову почали сміятися.

— А й справді!

— То, що тепер і торт можна спробувати.- вже з радісним обличчя м промовив він. 

  Ми навіть не витираючи обличчя від крему пішли пробувати який на смак торт. Він був дуже смачним і  виявилося, що кролик полюбляє чорниці.