5

Незважаючи на те, що ми давно перейшли на ти, я продовжувала називати його Сергієм, тому що дуже поважала. Я переїхала до нього в квартиру - в елегантної людини і квартира елегантна. Всі кімнати облаштовані у чорних та білих кольорах, але багато маленьких деталей додають життя.

Виявилось, що Сергій у 19 років вже почав жити самостійно, це було бажання батька та і він був не проти почати доросле життя, бо з батьком жити було нестерпно. Найважче для Сергія було навчитися готувати, бо до цього він робив собі тільки мінімальні бутерброди, а звик їсти грандіозні страви. Та тепер він може здивувати будь-кого своїми вишуканими делікатесами.

Так звана “притирка” в нас тривала тиждень, я завжди жила з батьками, того мені не важко звикнути до нової людини і її звичок, а для Сергія я була спокійною співжителькою, порівнюючи з батьком. До речі такого поняття як притирка і не існує, бо це банальне пізнання життя іншої людини. А ті, хто говорять, що притирка триває рік або більше, то це ті люди, які не можуть домовитись і можливо навіть не люблять одне одного. Через певний час я познайомилась з батьками Сергія, він натомість ще більше подружився з моїми, все ідеально.

Моя кар’єра пішла вгору не без допомоги Сергія. Мене навіть почали запрошувати до інших друкарень, на читацькі подкасти і таке інше. Я вступила до спілки феміністок, де проводяться різні івенти по всій країні. У Сергія теж з’явилися нові проекти і він вже їздив їх представляти закордонним партнерам.

Пройшов рік. Відрядження і в мене і в нього. Ми мило попрощалися в аеропорті та полетіли кожен у свою сторону. На початку відрядження ми листувалися, а потім перестали писати одне одному. Як так сталося? Невже кар’єра так несумісна зі стосунками? Сергія ще підвищили, а я вже повернулась в Україну і працювала як завжди.

Минав час, а Сергій все не писав, і чим це можна пояснити я не знаю, тому що з мого боку в нас були ідеальні стосунки. Мене радує тільки те, що ми не залежали одне від одного фінансово, тоді б він мене зрозуміло кинув, а так це повна загадка. Телефон поза зоною, його тато теж не має інформації де він, навіть його зв’язки не можуть зрозуміти де він, останній чек - це місто його відрядження.

Що ж, це була цікава історія кохання. Мені пощастило з тим, що я не страждала, а прийняла як факт те, що залишилась одна, але не самотня, бо при мені моя робота, моя сім’я та друзі, які працюють зі мною — я в комфорті і спокої. Квартиру я просто залишила зачиненою, а ключі поклала під килим.

5 років потому. Я знову стою за касою, заходить доглянутий чоловік з букетом троянд:

- Привіт, Яна! Дуже радий тебе бачити, стільки сталося за цей час. Вибач, що так довго мене не було, мені треба було зникнути на певний час.

- Привіт. Я здивована тебе тут побачити, але мені вже не цікаво слухати, що там в тебе було. Дякую за букет, йди по своїм справам.

- Ні, ти не зрозуміла. Я хочу знову бути з тобою і вже без зникнень.

- А ти не зрозумів мене, мені вже це не цікаво. Я тебе переросла і відпустила. Я тебе не кохаю і нічого до тебе не відчуваю.

Сергій був вражений, що я не кинулась йому в обійми, я дивлюсь на нього впевнено і відверто, і нічого від нього не прошу.

Головна думка: ви маєте розвиватися і жити для себе, займатися улюбленою справою. Важко втрачати, але треба знайти в собі сили, щоб продовжити жити навіть без тих, хто був вашим Всесвітом.