4

Наступного ранку я отримала повідомлення від Сергія. Він написав, що його поважні друзі також в захваті від моєї книги, і, по-перше, будуть радити її прочитати своїм дітям і дружинам, а по-друге, вони хочуть мати в себе вдома один екземпляр з підписом авторки. Ця новина безперечно мене дуже порадувала, бо це означало, що я можу надрукувати ще партію і вже підняти на неї ціну, бо стає більше покупців, які можуть з легкістю витратити зайві 200 грн.

Ми стали листуватися раз на тиждень, а згодом і раз на два дні. Сергій цікавився продажем книги, запитував, чи не почала я писати другу (навіть пропонував написати її від імені чоловіка, щоб не обмежувати одну стать), та звісно цікавився мною як особистістю. Я спочатку противилась цьому, бо розглядала Сергія як чудовий трамплін для кар’єри, а стосунки на роботі мають бути виключно робочими, та потім внутрішній голос підказав мені, що може варто переглянути своє ставлення до цього...

Він запросив мене на виставку картин епохи Відродження. Того вечора Сергій виглядав так само чарівно, як і в перший день нашого знайомства. Я також прикупила сукню для такої події. Нам разом не було нудно! Ми не переставали захоплюватися досвідом одне одного, це таке приємне відчуття, коли знаходиш рівноцінну собі людину, яка не буде вважати тебе занудою тільки тому, що тобі цікаво вчитися і пізнавати світ, не стане знецінювати тебе лиш за іншу думку. Той вечір був дійсно чарівний. Ми провели разом три години і я ні на секунду не пожалкувала, що згодилась.

Минуло 4 місяці, я вже мала 3 книги, які були однаково потужними за головною думкою і я все ж таки вирішила скористатися послугами Сергія. Він був цьому безмежно радий! І я навіть не знаю, чому він радів більше: тому, що буде працювати з моєю творчістю, чи тому, що ми будемо проводити разом більше часу, адже через його брак, ми не зустрічалися в ці місяці. Зросла популярність на мою друкарню, того було більше замовлень та роботи в цілому. Ми уклали контракт, все прозоро, зрозуміло, мені було не важко довіритись Сергію. Та і я не дурна, того врахувала всі нюанси цього контракту.

Настав час мого дня народження. Червень радував мене своєю неймовірною погодою. Я вирішила запросити Сергія до себе на сімейний обід. І представила його батькам не як свого хлопця, а як колегу. Не знаю, яка була його реакція на це, але він залишався моїм другом і він це знав.

- Вітаю, Сергію, дуже приємно вас бачити у нас вдома, - почала розмову мама.

- Добрий день, мені теж приємно. Не очікував сьогодні опинитися з вами, адже ваша донька потайлива і могла навіть не сказати, що у неї день народження, - посміявся Сергій.

- Так, вона може, - підтвердив тато.

Далі розмови про наше знайомство і подальшу співпрацю, а тато розповідав історії про своє минуле і спроби створити компанію, яка не стала популярною через 90-ті. Сергій мені подарував підвіску зі срібла. Вона дуже мені пасувала і дуже добре характеризувала мене як особистість. Я вирішила прогулятися з Сергієм після обіду, щоб спитати про його враження від моєї сім’ї і того, як ми живемо.

- В тебе чудові батьки, дякую, що запросила.

- І тобі дякую, в тебе дуже вдало збігся вихідний з моїм святом, тож все так, як мало статися.

Сергій приїхав на машині, тому його не треба було проводжати до тролейбусної зупинки. Ми обійшли мій дім, ще пару будинків і зупинилися в гарному місті біля муралу. Я стояла дивлячись на мурал, а Сергій стояв дивлячись на мене. І в одну мить він став переді мною і торкнувся своїми вустами моїх губ.

- Я дуже хочу, щоб наші стосунки були не тільки робочими, - сказав Сергій.

- Я бачу.

- І що ти мені скажеш на це? - прошепотів він.

- Мабуть так, - прошепотіла я у відповідь.

Сергій поїхав. Це був мабуть найкращий день народження, з яких я пам’ятаю.