3

Книжка писалась дуже добре, не очікувала від себе такого потоку думок! Я її завершила писати як раз в День народження мами. Того ми святкували її 57-ліття і закінчення книги одночасно. Прийшли її подруги, деякі родичі. Ми не готували ніякого застілля: я подарувала смачний фруктовий торт, який став головною стравою вечора. Коли ти переходиш рубіж 27-ліття, тобі вже не нудно сидіти разом зі старшими, бо їх проблеми з’являються і в твоєму житті (якісь розбірки в черзі чи купівля шафи, наприклад).

Я вирішила видати 30 примірників “Протидія з творчістю”, так я назвала свою історію. Перші 5 я відправила нашим постійним покупцям безкоштовно, 12 запропонувала поставити на полички нашим колегам по цеху і продавати їх в них, а всі інші продавала в себе. Я була здивована тим, що чоловіки так само цікавились книгою. Їм було важливе бачення боротьби зі світом зі сторони жінки.

Минув тиждень. Я стояла за касою, йшла друга година від початку роботи магазину, і до нас зайшов загадковий чоловік, він був у гарному настрої, у костюмі баклажанового кольору.

- Доброго ранку! - привітався він.

- Доброго ранку.

- Я прочитав вашу книжку. І знаєте, я вражений! - він був дуже емоційний.

- Рада чути, - посміхнулася я.

- Я почув про вашу книгу від знайомого, який радо вважав, що її потрібно прочитати і мені. Я досить скептично ставився до такого роду літератури, але все ж таки вирішив, що можливо цього разу моя думка зміниться.

- І як?

- Змінилася, тому я і прийшов до вас, щоб особисто поспілкуватися з авторкою!

Його очі виблискували так, ніби він бачить велике майбутнє моєї книги, він натхненно ходив по магазину і щось промовляв під ніс.

- Якщо ви шукаєте ще книжку мого авторства, то її ще немає, ця перша і поки що одна.

- Дуже шкода, але ні, я думаю над тим, чи буде у вас час на мене, бо я хочу вас запросити поїсти разом зі мною.

Це було дуже неочікувано, але я подумала, що може це буде непоганий старт для моєї книги, якщо він якийсь мільйонер.

- Добре, у мене буде перерва о другій, тож приходьте.

Друга година. Ми пішли в хороший заклад, де замовили піцу з сирними бортиками. Він був недалеко від друкарні, тож ми дійшли за 10 хвилин.

- То як вас звати? - почала я.

- Мене звати Сергій. Я працюю СММ-менеджером. Ви можете до мене звернутися у разі потреби, якщо у вас буде бажання просувати ваші книжки у маси.

- Приємно познайомитись, мене звати Яна. Я працюю в друкарні, дуже люблю свою роботу, вирішила написати книгу, яка дає можливість задуматись над ставленням до жінок та суспільними стереотипами.

- Це дуже поважно.

- То що саме вас зачепило в моїй книзі?

- Насправді подача цієї інформації. Це не насильницьке читання. Ти усвідомлюєш якісь важливі моменти просто уявляючи чиєсь життя. Це мені дуже сподобалось.

- Дякую. Я так і хотіла представити свої думки.

Далі він мене питав про мої погляди, ми дискутували та їли піцу. Він достатньо розумна людина, і я рада, що його життя так склалося, що саме моя книга перегорнула сторінку в його думках.

Далі день пройшов як завжди, він дав свою візитку, я дала свій інстаграм, ми попрощалися і я пішла назад на роботу.

Вдома я звісно розповіла про цю зустріч, батьки посміхнулися, подивилися одне на одного, я все зрозуміла і пішла відпочивати в свою кімнату.