Розділ 3

У клініку забіг сивоволосий дідусь і почав розгублено щось шукати. За ним слідом зайшла жіночка кріпкої статури. Така якби заїхала, одним обстеженням би не обійшлося. Вона так дивилася на старого, що вже витанцьовував посеред лікарні, ніби на ворога народу.

— Мироне, я тебе просила сходити в туалет перед поїздкою. Так ти ж лементував, що їхати недовго. А зара що? Аналіз підпирає? — скривила губи-вареники, нафарбовані яскраво-червоною помадою.

Її брови, підведені чорним олівцем, нагадували стріли самурая. Та й взагалі з виду лагідною не назвеш.

— Відчепися, Зінко. Якби цей телепень не поїхав навпростець, все було б добре. А так ми зайву годину блукали манівцями, — обернувся й задер голову, дивлячись на довготелесу супутницю життя, готову в будь-який момент чимось тріснути.

— І куди я дивилася, коли за тебе заміж йшла? Я ж думала, що у тебе все якщо не в зріст, то в довбню пішло. А воно ні туди, ні сюди.

— Ой, не гальмуй процес, бо зара з очей поллється, — відіпхнув Зіну й підбіг до рецепції. — Дівчатка, де у вас тут можна полегшити життя? — почав тупцювати на місці.

Адміністраторки ввічливо вказали, куди треба йти, і дід, хоч підстаркуватим, але досить жвавим джмеликом чкурнув до туалету.

— Що це зі старим? — підійшов до бабці молодий хлопець.

Виглядав кумедно: пальто на розмір менше, взуття навпаки — на розмір більше. Ще й шапка-вушанка перекосилася набік.

— Ой, Юрко, чи ти Мирона не знаєш, — насупилася баба Зіна. — Ні стейки, ні гейки. А де Діаночка?

— Оно, на диванчик посадив. Щось їй сьогодні нездоровиться, — схвильовано прошепотів молодий чоловік, вказуючи на свою вагітну жінку.

Вона дійсно виглядала не дуже добре.

— То ти йди до неї. Треба хутчіше лікарю показати, — бабця підштовхнула Юрка до жінки. — У неї вже такий термін, що ось-ось може народити.

— Ага, — розгубися й широкими кроками спочатку пішов у одну сторону, а потім, різко розвернувшись, попрямував до Діани.

Він допоміг їй підвестися, і разом подружжя попрямувало до поліклініки. Там їх оформили й попросили почекати своєї черги. До назначеного часу лишалося ще хвилин двадцять.

Незабаром у поліклінічному відділенні з’явилися і дід Мирон з бабою Зіною. Вони підійшли до рецепції, і старий почав реєструватися до терапевта.

— Ваше повне ім’я Піндюрин Мирон Омелянович, я не помилилася? — озвучила молода адміністраторка, прочитавши в паспорті.

— Так, — кивнув старий. — А це моя жінка — Піндюрина Зінаїда Опанасівна.

— Нашо ти то молотиш дівчині? Тебе записують чи мене? — штовхнула його в бік бойова бабця.

Адміністраторка ввічливо усміхнулася старенькій:

— Вітаємо вас, Зінаїдо Опанасівно, у нашому Центрі. Якщо потрібна допомога, звертайтеся.

— Ой, яка дитина хороша, — розквітла бабця. — Оце сервіс і я розумію.

— Запишіть її до нєрвного патолога. Симптоми тривожні, боюсь, скоро сказиться, — сказав Мирон дівчині.

Зіна цього разу не втрималась і таки влупила його по спині, що аж «гавкнув».

— Я зараз полікую, базікало, — прошипіла йому.

— Пойняв. Не записуйте, бо ще втратите кращого спеціаліста, — дід не розкаювався.

Поряд з ними в цей час стояла модно одягнена краля та вже яку хвилину морочила голову адміністраторці. Та терпеливо відповідала їй, намагаючись бути ввічливою.

— Якщо вам сьогодні не підходить, то можу записати до дієтолога на п’ятницю, — запропонувала працівниця Центру.

— На п’ятницю? — манірно перепитала пацієнтка. — Теж не підійде. У цей день ретроградний Меркурій входить у фазу. Дуже несприятливий період.

Мирон аж скривився, поглядаючи на жертву моди.

— Он гля яка силіконова долина, — прошепотів Зіні, вказуючи поглядом на величезні губи, як у риби, груди та сідниці. — Один плюс точно є — не потоне.

— Тихіше ти, — не втримала сміху бабця.

— А як вам наступний понеділок? — продовжувала адміністраторка.

— Ну що ви? Хто в понеділок починає важливі справи? — незадоволено відповіла краля.

— Скажіть, коли вам буде зручно?

— Краще ви запропонуйте день.

— Тоді вівторок.

— Зараз погляну. One moment, please, — почала листати щось у телефоні. — О, ні-ні, в цей день магнітні бурі, а ще затемнення сонця. До того ж тринадцяте. Що ви?! Це вкрай несприятливо.

— Тоді чи зручно буде в середу?

— Зараз перегляну гороскоп… — знову почала листати щось в телефоні. — О, ні-ні, у мене в гороскопі написано лишатися вдома. Давайте інший варіант.

— Тоді четвер.

— Зайнятий день в косметологічному салоні.

— Ото голову мороче дівчині, — не втримався Мирон. — Дієтолога їй… Жерти менше треба. А ще понакачувала собі причандали, які ваги таке витримають?