Прокинулася я від того, що якась бабця вмостилася на сидіння поруч зі мною. І саме вчасно, бо глянувши у вікно, зрозуміла - наступна зупинка вже моя.
Взагалі-то я намагаюся не спати у маршрутках. Якось завжди ніяково, думаєш а чи не з відкритим ротом дрімала, а чи не похріпувала. Та цього разу мене просто вирубило. Воно й не дивно, дві ночі майже не спала і цю теж планую не спати. Мій мохнатий сусід хоч і не збирається мені шкодити та все ж я ще побережусь. То ж добре, що організм хоч у транспорті трішки відпочив.
Чорт, здається теж дрімає. Тепленький клубок у кишені спокійненько лежить, лиш зрідка, ніби, подригує лапкою, штурхаючи мене крізь підкладку.
Зазвичай вийшовши з автобуса я ще заходжу до продуктового магазину, та цього разу вирішила побігти одразу додому. Погода погіршується і хотілося хутчіш загорнутися у халат і, стоячи біля вікна, любуватися вогнями нічного міста, попиваючи запашний чай у затишку та теплі.
- Як справи? - спитала я сусіда дядь Ваню, що саме теж забігав до парадного, ховаючи під курткою домашнього улюбленця пуделя.
- Ой, Анічко, ти таке пропустила! - розпочав він.
Виявляється сьогодні поліція ходила по всіх квартирах, складали якісь протоколи, розпитували сусідів. Для пенсіонера це була справжня подія, що сколихнула одноманітне спокійне життя.
- Уявляєш, майже у кожній квартирі щось пропало…
Хм… Здається мені речі сусідів зникли не просто так… І я здогадуюся де вони знаходяться...
- Сподіваюсь, у тебе все на місці, ти на всяк випадок передивись. Шкода, як би приїхала раніше, то ще застала б їх… - на останок промовив сусід та зайшов до своєї квартири.
А я піднімалася далі східцями і раділа, що не приїхала з роботи вчасно. Гадаю, це було б найшвидше розкриття справи правоохоронними органами.
Ну, як гадалось - так і сталось! От відчувала я, що з бажаннями не все так просто! От підозрювала ж, що будуть наслідки! А я знала, знала, що зі злом краще не зв'язуватися!
Який би сором був аби поліція виявила все у мене! Як би я в очі людям дивилась?! А металевий конструктор… Це ж якесь нещасне дитя зараз без улюбленої іграшки…
Коли мій "дарувальник" все ж прокинувся, я прочитала йому лекцію про норми та правила поведінки у людському світі та затребувала негайного повернення всіх речей власникам.
- Хіба я хрещена мати чи добра фея?.. Звісно вони крадені! - приспокійненько відреагував чорт і, взявши пульт від телевізора, зручно вмостився поверх подушки.
Ти ба, я не заміжня і мені немає з чим порівнювати та схоже всі чоловіки дійсно однакові… Він хоч і нечисть та одразу взявся відпочивати, а я, як і більшість жінок, йду на кухню готувати вечерю. Де справедливість?
- А хай може хоча б кавомашина залишиться? - почувся голос позад мене і волохата лапа підсунула ближче пусту філіжаночку, з явним натяком щоб його обслужили.
Мені й самій не хотілося розлучатися з цим чудом техніки та я стійко стояла на своєму і була безкомпромісна.