4

Психологи виділяють п'ять стадій прийняття неминучого: заперечення, гнів, торг, депресія та прийняття. Так от мій потойбічний гість переживав зараз четвертий етап. І здавалося від безвиході він вискубе на собі всі шерстинки. Справа у тім, що ніч минула, вже й настав день неділі, а він все не зникав. Просто не міг. 

Спершу я, побоюючись присутності нечисті, не наважувалася навіть лишнього разу поворухнутися, сиділа тихенько мов мишка, намагаючись не привертати до себе уваги. А коли випала нагода - спробувала втекти з квартири.

- Марно стараєшся. - вигукнув мені услід чорт. - Як розповіси сусідам про мене, то тебе запечуть у дурку. Я стану невидимим і тобі ніхто не повірить. Діло твоє, але за  рейтингом проведення свят то не найкраще місце.

З часом, трішки звикнувши до такої компанії, я  вже вільно пересувалася по квартирі і зараз саме перебувала на кухні. Зневірений чорт слідував за мною мов хвостик. Було видно, що він не несе мені загрози, а більше зайнятий своїми внутрішніми переживаннями. 

Звісно всі мої плани на цей день були зруйновані - на  документах я не зможу зосередитися та й не намагалася. Хто б міг працювати коли у помешканні доказ існування містичних істот?! Тут аби з розуму не зійти від такого знайомства...

- Може тебе просто з білого світу звести… Немає людини - немає проблеми... - задумливо протягнув чорт, сидячи на підвіконні та депресивно тицяючи по запотівшому склі. 

Спектр моїх емоцій після почутого неможливо передати, колір обличчя перемінився декілька раз, я просто обімліла, а чашка випала з рук та розлетілася на друзки.

- Хоча ні, невідомо які наслідки це матиме особисто для мене... - продовжував він роздуми, не звертаючи на мене увагу. 

Залишок дня він мучив мене вимаганнями все нових і нових бажань у надії звільнитися. Я покірно слухалася аби не прогнівити Зло. Але вигадувати щось більш-менш на мою думку  безпечне ставало дедалі важче.

- Що це за бажання такі? Давай не мороч мені голову, зізнайся яке твоє істинне бажання! Що по-справжньому принесе щастя у твоє життя? Ти ж доросла, розберись нарешті у собі! Може до психолога сходила б…

- Взагалі-то про металевий конструктор я ще в дитинстві мріяла. У сусіднього хлопчика був, а у мене ні. А ця кавомашина це ж просто диво! Ти сам причмокував і казав, що латте напрочуд достойне. - почала я виправдовуватися.

- Мда? А інший непотріб, яким я завалив твою кімнату? Ти якщо збираєшся відкривати супермаркет, то одразу б сказала. Ні, це все дурниці! Так ми мене не звільнимо.

 Та я вже настільки втомилася, що почала випрошувати зробити тайм-аут і відпочити. Наголошувала, що ранок вечора мудріший і натиснула  кнопку домашньої баристи на функції "латте" аби підлизатися до нечисті.  Як би це смішно не виглядало та, схоже, він шанувальник цього напою. Хто б міг подумати, що чортові  властиві людські уподобання…

Ніздрі мого окупанта глибоко затягнули приємний аромат напою. Він сповз з підвіконня та вмостився за стіл на табурет в очікуванні коли я подам філіжанку.

- А чому я? Чому з'явився саме у моїй квартирі? - як відомо, спільне чаювання на кухні чудовий привід для спілкування, то ж я скористалась можливістю. Потрібно розібратися у цій ситуації. Якщо у нього не виходить, то я маю сама знайти вихід і нарешті здихатися небажаного сусідства та жити далі звичним життям. А для цього потрібно більше інформації.

- От ти хто? - ліниво спитав чорт, сьорбаючи гарячий напій дрібними ковточками.

- Людина… - розгублено відповіла я.

- Горечко ти моє! Звати тебе як?

- Вакульченко Анна Петрівна. - все ще не розумію я до чого він веде.

- Ну от і маєш! Ти нащадок того самого Вакули, пригоди якого описав Гоголь. Ну, не прям Вакули, а його двоюрідної тітки, та все ж… Кров є кров! Ти коли торкнулася рукопису, розбурхала давній зв'язок, а я відчув його вібрації. Мені стало цікаво, от і прийшов. - пояснив чорт, а потім якось так зам'явся і присоромлено додав - У мене, так би мовити, свій інтерес до цього твору і цієї історії вцілому…

Було видно - розповідати, про свій секрет він не бажає. На хвильку навіть здалося, що якби чорти уміли червоніти, то він зараз був би весь багряний. Чорт відкинув пусту філіжанку і повернувся до вікна, даючи зрозуміти, що розмову закінчено.