У часі немає обмежень

Найдивовижнішим натхненникам

Певно, що не всім у цьому житті дано мати музу,

Що вміє по-справжньому зачаровувати,

Але в мене їх аж дві.

Хіба я маю право не поринути у творчість та не

Мережити слово до слова про чарівних

На всю мою голову людей?

Чомусь вони заволоділи моїми думками

Вже не перший раз і вже вкотре я не можу стримати

Променисту усмішку, що сліпучо сяє на моєму обличчі,

Коли вони зʼявляються у моїх думках.

Я можу стати невгамовною дівчиною-поеткою,

Що не бачить міри у писемності,

Але хіба є межі, коли тебе надихає розуміння,

Що так багато світла приносять такі прекрасні серця.

Митці якими я живу,

Завдяки кому готова із захватом та вогником у душі

Писати, співати, творити.

14 червня, 2026

P. S. Присвячений захоплюючій Альоні Якименко та приголомшливому Олександру Заїці. Написаний в літню безсонну ніч.

Подобається

#447 в Різне
#16 в Поезія

Відредаговано: 18.06.2026