Глава 11. Коли настала ніч...

 Назар

Тренування пройшло добре, не дивлячись на те, що я останнім часом трохи менше часу приділяв спорту, я все ще був у формі. Хоча, на перегонах наступного разу цього вже могло трохи не вистачити. Треба було зібратись і знов займатись стабільно. Ну, через те, що я познайомився з Анею, мої думки останнім часом крутились навколо неї, а не навколо тренувань. 

Тому я відзаймався рівно стільки, скільки мав, і одразу поїхав додому. Хотілось швиденько прийняти душ і вийти кудись прогулятись разом із Анею, а на вечерю зайти до корейського ресторанчику. 

Коли я приїхав додому, Аня зустрічала мене в передпокої:

 — Ти швидко повернувся, — сказала вона. 

— Сьогодні тренувався якось через силу, — зізнався я, роззуваючись. — Піду прийму душ і можемо погуляти по району, я тобі все тут покажу. Ну і потім зайти повечеряти. А зараз би не відмовився теж щось перекусити, там щось має бути в холодильнику. 

— Я якраз зварила вівсянку, правда, не знаю, чи ти її любиш, — вона усміхнулась. — Ну, і протушкувала м’ясо з овочами…

— Все ж, вигідно жити з дівчиною, — я усміхнувся  у відповідь, а потім обійняв і зазирнув їй в очі. 

— Скрізь є свої плюси і мінуси, — серйозно сказала Аня. — Але я сподіваюся, все ж позитиву від нашого співмешкання буде більше, ніж негативу…

— Ну, мені щойно було дуже приємно повертатись в квартиру, де на мене чекають, — зізнався я. — Дякую.

— Мені теж приємно, що ти думав про мене і спланував наш вечір, — тихо сказала Аня. 

— От і добре, радий, що нам комфортно одне з одним, — я чмокнув її в губи. — Добре, давай тоді перекусимо і підемо погуляємо? 

— Я тільки за, — відповіла вона. — Зараз все приготую!

***

—...Загалом, як бачиш, і супермаркет є поруч, і метро про всяк випадок. Торгівельний центр, правда, в пʼятнадцяти хвилинах пішки, — сказав я, показуючи Ані наш район.

— Дуже зручно, все близько, — зраділа вона. — П’ятнадцять хвилин — це зовсім недалеко.

— Знаю, що в цьому ТЦ певно, один з найдорожчих дантистів в Києві. Батько нещодавно так лоханувся, то капець, — я згадав як десь місяць тому був у батьків і вони розповіли мені цю історію.

— Цікаво, а що сталося?

— Ну, батько в мене вирішив зробити собі "голівудську усмішку", це типу коли спилюють півміліметра зуба кожного і зверху накладають вініри, такі типу пластинки чи щось таке, ніби зуби білосніжні, як з голівуду, — пояснив я. — Ну і пішов в типу найкрутішу клініку на консультацію. Разом з рекомендованим в майбутньому лікуванням і цими вінірами йому нарахували щось типу півтора мільйона в гривнях, чи навіть два, щось таке, показали типу прайс.

— Нічого собі, — здивувалася Аня. — І він справді робив собі зкуби за такі гроші?

— Ні, заплатив тільки щось типу сорока тисяч за знімки, чистку і щось там ще, — я усміхнувся. — І сказав, що туди більше ні ногою.

— Нормально, — вона всміхнулась. — У деяких не таких модних лікарів за сорок тисяч можна всі зуби відремонтувати….

— Ну, йому ще треба ті вініри зробити, — я знизав плечима. — Цікаво, чи записався кудись. То прямо така жорстка і довга процедура.

— Я бачила такі зуби в одного молодого співака, — сказала Аня. — Воно реально кидається в очі, видно, що це не зовсім природній колір, я ще гадала, чи це якісь відбілюючі засоби, чи що… Якби це була літня людина, то можна було б припустити, що вставна щелепа, а так молодий хлопець… То мабуть він собі й зробив такі вініри…

— Я без поняття, як воно там буде, але батько ніби все одно планував піти. Ну думаю, що за такі гроші нормально зроблять. Хоча, батько певно знайшов нормальнішу ціну. Все ж півтора мільйона за зуби — це дорого. Я до речі хочу вас познайомити, все ж, ти моя дівчина, я ще нікого не знайомив з батьками, — я подивився на Аню. — Ну, шкільні друзі не рахуються. З дівчатами це буде взагалі вперше.

— Не вірю, що в тебе досі не було дівчини, — вона похитала головою. — То ти, мабуть, так кажеш, щоб я не ревнувала…

— Я зустрічався з дівчатами, але то не були настільки серйозні стосунки, щоб я хотів познайомити їх з батьками, — зізнався я. 

— Мені дуже приємно, що ти вважаєш наші стосунки настільки серйозними, — Аня взяла мене за руку. — Аж трохи страшно, як твої батьки мене сприймуть…

— Ну, думаю ти їм сподобаєшся, тим паче ти займаєшся блогінгом в сфері, дотичній до їхньої, у вас будуть спільні теми для розмов, — сказав я.

Амелія

— А вони не подумають, що я познайомилась з тобою заради вигоди? — мабуть, мені не треба було цього питати, ае втрималась. 

— Ну, у мене бували подібні випадки, — зізнався Назар. — Коли дівчата зближувались зі мною заради знайомства з батьком. Але зараз я чітко бачу різницю тих стосунків і цих. Думаю, батьки теж це побачать.

— Я дуже хочу сподобатися їм, — щиро сказала я. — Розкажеш мені потім про них більше, про їхні характери, інтереси…

— Ой, ці двоє просто помішані на одязі, — я махнув рукою. — Здається, більше їх нічого не цікавить. Вони навіть коли вдома, то по суті не перестають працювати. То покази дивляться замість фільмів ввечері, то разом переглядають моделей… І мама зовсім не ревнує, ніколи.