Глава 10. Особисте життя і не тільки...

Назар

Аня заснула прямо під кіно. Лежала на моєму плечі, певно, вона дійсно втомилась поки збиралась. Мені подобалось відчувати її тепло так близько, і тому було навіть трохи шкода вставати з дивану і нести її до ліжка, але я хотів, щоб їй було зручно спати, завтра все ж мав бути непростий день, тому все ж взяв її на руки і поніс до спальні. 

Коли я вже вкладав її в ліжко, вона несподівано розплющила очі і подивилась прямо на мене:

— Спи, вже пізно, — тихо сказав я.

— Хочеш, лягай біля мене, — прошепотіла вона. 

— Правда? — перепитав я. 

— На дивані незручно, — вона усміхнулась. — А тут місця вистачить для нас обох…

— Ну, я не можу відмовитись від такої пропозиції, — сказав я і одразу ж ліг поруч, накривши нас ковдрою.

Торкнувся кінчиками пальців її долоні і переплів наші пальці:

— Добраніч, Аню…

— Добраніч, — вона зручніше вмостилася на ліжку і, здається, відразу ж заснула. 

Мені заснути було складніше. Серце билось швидко, все через те, що ми були дуже близько. Але я переборов це в собі і, прикривши очі, почав думати про мотоцикли і той магазин, який можна було б відкрити. Відволікло…

***

Переїзд зайняв у нас декілька годин. У Ані було доволі багато різних речей, більшість з них були потрібні для її блогерської активності. Коли ми разом із вантажниками затягнули все до моєї квартири, я навіть пожартував:

— Навіть не знаю, певно, доречно ту мою вільну кімнату перетворити на гардероб, а не на другу спальню…

 — Мені так незручно, що я захаращую твою квартиру, — вона трохи знічено дивилася на ці всі речі. 

— Я не хочу, щоб ти почувалась тут, як в гостях, — я чмокнув її в щоку. — Ми ж житимемо тут разом. Вважай, що це і твоя квартира, добре?

— Ну, тоді я беру на себе підтримання порядку, — сказала вона.  — Тим більше що все одно  переважно працюю з дому…

— Прекрасно, — погодився я. — От і домовились, — я обійняв її за плечі і притиснувся до її спини. — Я дуже радий, що ми житимемо разом.

— Треба відсвяткувати переїзд, як ти гадаєш? — вона усміхнулася. 

— Я тільки за, — відповів я. — О, і ще одне… Так як спальня гостьова тут одна, і в ній тепер гардероб, то… А хоча, я в принципі поки що можу і на дивані поспати. Не хочу, щоб тобі було некомфортно.

— Не треба на дивані, — вона торкнулась моєї руки. 

— Мені важливо, щоб тобі було комфортно, — я поцілував її в щоку. 

— Мені цієї ночі було дуже комфортно, — призналася Аня. — Але, якщо тобі незручно, то я буду на дивані…

— Якщо тобі було комфортно, то я тільки за, — сказав я пожвавленим тоном. 

Так, була одна невеличка проблемка, з якою я точно стикнусь, якщо буду лягати разом із Анею, але… Ну все одно про всяк випадок завжди є душ.

— Мене все влаштовує, — сказала Аня. — Правда, я ще ніколи не жила з хлопцем в одній квартирі, то може, є якісь нюанси, ти кажи мені, я все зрозумію… 

— Я теж ще ніколи не жив з дівчиною, — зізнався я. — Ну, не знаю щодо нюансів, думаю, головне щоб ми говорили одне з одним, якщо щось турбує. Тоді будь-які нюанси будуть вирішені на ранній стадії. Мої батьки одного разу ледь не розлучились через те, що просто не говорили одне одному те, що їх турбує.

— Я хотіла тобі сказати… — вона раптом почервоніла і затнулася. 

— Що? Не бійся, Аню, ну що там таке? — я зазирнув їй в очі. 

— Про Рустема… Ну мого продюсера, ти бачив його тоді, на вечірці… Він може тобі сказати, що я його дівчина, але це неправда. Ну, колись я відчувала до нього симпатію, але між нами були тільки робочі стосунки…

— Ого, — я трохи здивувався таким її словам. — Ну, я трохи здивований, але це нормально, що в тебе були якісь стосунки і симпатія до іншого. Правда, він мені здався поганою людиною.

— Він уміє бути дуже привабливим, але все це тільки маска, — сказала вона. — Я не одразу це зрозуміла. Я думала, що в принципі всі чоловіки такі — на перший погляд, люблячі, а потім починають контролювати кожен твій крок і вічно чимось невдоволені… Але коли я зустріла тебе, то зрозуміла, що є й інші чоловіки. Мені соромно, що я не сказала тобі про це раніше…

— Навіть не парся про це, — відповів я. — Я не ображаюсь. Добре, що ти розповіла. Бо я ще тоді на вечірці бачив, як він дивився на тебе…

— Він може розповідати про мене різне, — вона зітхнула. — Але насправді я кохаю тільки тебе… А з ним хочу розірвати будь-які зв’язки, і цей переїзд — це лише перший крок…

— Ти ж не думаєш, що я повірю йому? Хіба я схожий на дурника? — я чмокнув її в носик. — Я впевнений, що знаю тебе краще за нього, навіть якщо ми з тобою знайомі набагато менше часу, ніж ти з ним. 

— Я не думаю, що ти йому повіриш…. Але тобі може бути неприємно те, що він скаже.. Тому я вирішила розповісти про все першою. 

— Я просто набʼю йому пику, якщо він буде на тебе щось наговорювати. Нікому не дозволю наговорювати на мою дівчину, — сказав я впевненим голосом. — Ти ж тепер моя дівчина, Аню, тож я завжди буду на твоєму боці, обіцяю…