Глава 8. Проблема хейтерів

Назар

— Справді? — вона здивовано поглянула на мене. — А як би я могла зупинити ліфт? Хіба, може, я екстрасенс і зробила це силою думки? Тоді б я не вела блог про моду, а певно, про якісь езотеричні штучки, на цьому можна краще заробити…

— Та так, — я кивнув і засміявся. — Ні, якби читала думки чи мала суперсилу, то скоріш за все ти б приховувала її. В усіх серіалах супергерої так роблять.

 — Ну, ім’я твого батька мені знайоме, це правда, — сказала Аня. — Але я не знала, що ти його син. Взагалі не знала, що в нього є діти…

— Ну, в його біографії це десь є, — я знизав плечима. — Колись навіть хотів судитись з тими клятими писаками біографій в вікі, бо певний час моделі зовсім не давали мені проходу через нього. 

 — Всі хотіли стати невістками самого Шевченка? — усміхнулася вона. 

— Ага, — я кивнув. — Тобі може смішно, а мені не дуже… Після подібного я довго не міг нормально довіряти людям. Однак потім зустрів тебе…

 — Я тебе розумію, — кивнула вона. — Зі мною теж багато хто хоче познайомитися, пишуть дивні коментарі під відео, якісь неадеквати… Але я звикла не реагувати на них. Правда я ще не настільки популярна, можу ходити по вулицях і не відбиватися від шанувальників… Лише час від часу хтось впізнає і просить сфоткатись разом…

— Ну мене слава Богу теж мало хто знає в обличчя, — сказав я. — Власне, через мого батька я й не хотів, щоб мої фото обличчя або відео зі мною були в тебе в блозі. 

 — О, до речі, забула тобі показати, поглянь як залетіло це відео, де ми на мотоциклі, — вона простягнула мені телефон. — Тут вже мільйон переглядів! 

— Ого, — я взяв мобільний і одразу прогортав до коментів. — Блін, а коменти… Твої фани так сильно незадоволені тим, що в тебе зʼявився хлопець, бачила? 

 — Та я ж кажу, багато неадекватів, — вона знизала плечима. — Є такі, що пропонують руку і серце, а дехто хоче, щоб я була його утриманкою. Є й такі, що погрожують викрасти або взагалі вбити. Ну, я думаю, то переважно якісь діти пишуть, що трилерів надивилися. Маю на увазі, погрози про вбивство…. Кому я потрібна, щоб мене вбивати? 

— Але тобі все одно треба бути обережною, — я взяв її за руку. — Блін, навіть не думав, що тобі можуть писати подібне, ти мене здивувала…

 — Я зразу дуже хвилювалася через ці коменти, а потім звикла, — сказала вона. — Коли це трапляється постійно, то вже сприймаєш їх як якусь частину умов гри. Кажуть, існують цілі “фабрики тролів”, яких прямо сотнями можуть нацькувати на ту чи іншу особу в мережі. Але я не знаю, хто за цим може стояти — чи конкуренти, чи просто якісь хворі люди… Та, певно, твій батько також з цим стикається….

— Ну, буває… Був період, коли активно писали, що мій батько — гей, а ми з матірʼю — просто підставна родина, щоб він типу здавався нормальним, — я усміхнувся. — А ще в інтернеті гуляв варіант, що мене просто всиновили для тієї самої "видимості". Ну а через те, що моя мати працювала на батька, вони дописували щось типу що "роль дружини" — це ще одна позиція, де вона працює на ставку…

— Головне — не починати вступати з ними в дискусію, — вона закрила коментарі і поклала телефон на стіл. — Бо тоді не відіб’єшся… А так вони там між собою спілкуються, а в мене залишається час на особисте життя…

— Ну, нормальна позиція, — я поглянув на неї. — Але ти все одно маєш бути обережнішою, Аню. 

— Ну тепер, коли в мене є ти, мені вже точно нічого не страшно, — Аня усміхнулася і торкнулась моєї руки. 

— А коли будеш жити поруч, буде ще краще, — я переплів наші пальці. — Я вже в передчутті. 

— Треба буде ще тебе сфотографувати для блогу, — сказала вона. зазиравючи мені в очі. — Можна так, щоб не видно було обличчя. Це так пожвавлює атмосферу…

— Якщо підпишеш, що я твій хлопець, щоб ті придурки відстали, я тільки за. Однак так, без обличчя… Вже уявляю, що може сказати батько, якщо раптом побачить що я беру участь в подібному…  

 — Підпишу, що ти мій найкращий у світі хлопець, — усміхнулась Аня.  — А твій батько не хоче, щоб ти зустрічався з дівчатами? 

— Добре, я тільки за, підписуй, як хочеш, — я кивнув. — Щодо батька… Ну, не те щоб він прямо не хоче… Скоріше, переживає. Не хоче, щоб мене використовували. Він знає про всі ті ситуації з молодими моделями, які трапились зі мною в минулому. 

 — Але ж я не модель, — вона похитала головою. — Думаю, йому немає чого боятися…

— Та так, — я обійняв Аню. — Я ж можу колись теж мати особисте життя, хоч він і відомий.

 — Ти дійсно найкращий у світі,  — прошепотіла вона. — Я не покривлю душею, написавши про це в своєму блозі….

— Люблю тебе, — прошепотів я, а потім подався вперед і поцілував її в губи.

 Амелія

Коли ми пообідали, я сказала, що мабуть, уже поїду додому збирати речі, щоб завтра й переїхати.  Назар зголосився мене відвезти, а завтра приїхати і допомогти зі службою перевезення. 

Коли ми зупинилися перед під’їздом мого будинку, Назар обійняв мене і поцілував, не соромлячись сторонніх поглядів. 

— Я вже сумую за тобою, — сказав він, відриваючись від моїх губ і зазираючи мені в очі.