Глава 7. "Хочу бути його сусідкою"

Амелія

Я подумала, що було б дуже класно жити поруч із Назаром, ходити одне до одного в гості, разом їздити на мотоциклі…. Цієї миті в мене з’явилася думка, що, мабуть, я вирішила вчинити неправильно, використавши його в своїй грі… Чи так уже мені необхідне знайомство з його батьком? Що я хотіла — стати професійною моделлю? Але через мій невисокий зріст на подіум мені шлях заказаний, навіть за чиєїсь протекції. Я ж усе це проходила ще в юному віці, коли займалася в модельному агентстві. А зніматися для реклами? Ну, я те саме можу робити й зараз, і ще й більше отримувати, ніж, працюючи в агентстві, адже я медійна персона…

Мабуть, цим знайомством я хотіла щось довести Рустему, адже він завжди говорив, що без нього я нічого б не досягла. Що успіх мого блогу — це тільки запорука його старань та знайомств із “потрібними” людьми. От я й вирішила довести, що сама не гірше за нього можу завести такі знайомства. Однак чи треба це мені тепер? Я подумала, що взагалі не хочу бачити Рустема, не те, що йому щось доводити. 

І пошук нової квартири стане першою сходинкою до моєї незалежності…

 — Я можу приготувати сніданок, — сказала я. — Ти тільки покажи, де в тебе що лежить…

— Добре, — Нараз кивнув і ми пішли на кухню. — Ну, — він відкрив холодильник. — Яйця ніби є… Молоко. Хліб, сосиски... А так я рідко їм вдома. Ото тільки снідаю хіба.

 — Можна зробити яєшню або омлет, — запропонувала я. — Ти що більше любиш? 

— Давай яєшню, у мене жовтки постійно розпливаються, тому я частіше роблю омлет, але більше люблю саме окату яєшню, — відповів він. — Сходжу тоді в душ. 

 — Добре, — я усміхнулася, — йди, а я поки все тут приготую. 

На кухні в нього було чисто, і мені це сподобалось. Я сама не те, що була помішана на прибиранні, але мені не подобалося, коли в чоловіків, які живуть самі, вдома свинарник. Можливо, це була заслуга якоїсь прибиральниці, але все одно в його квартирі був затишок, все лежало на своїх місцях. І я мимоволі уявила, що могла б тут жити, готувати на цій кухні..

“Стоп! — сказала я собі. — Ще не вистачало придумати  весілля і трьох діточок… Ніколи не варто забігати наперед. Жити сьогоднішнім днем, чи ти забула, що постійно це собі обіцяєш?”

І справді, я намагалася ніколи не забігати наперед, не планувати надто далеко, бо вже переконалася, що такі плани часто не збуваються. От із цієї причини я й не хотіла уявляти подальший розвиток наших стосунків із Назаром. Хай все йде як іде, а там буде видно… Зараз у нас все добре, а про все інше я подумаю потім….

***

Коли він вийшов із душу, на столі вже стояли тарілки з яєшнею, нарізаний хліб, помідори та огірки, свіжа зелень. Закипів чайник, і я запитала:

— Ти що будеш пити — каву чи чай? +

— Давай каву. Там до речі є кавомашина, можеш приготувати собі будь-який напій, там багато різних напоїв на вибір, — сказав він. — Або якщо будеш чай, то я теж буду чай. 

— Ні, давай каву, просто я не наважилася сама вмикати кавомашину, бо не дуже вмію з нею обходитися, — усміхнулась я. 

— Я тобі все покажу, наступного разу вже будеш профі, — Назар підійшов до кавомашини. — Сама яку каву любиш? 

— Будь-яку, але не дуже міцну…

— Ну хоч з молоком, з пінкою, з чим ще там можна… Лате, капучіно, американо з молоком? 

— Давай капучіно, — сказала я. 

— Окей, зараз покажу тобі, як тут все працює, а наступного разу ти сама приготуєш, — він зазирнув мені в очі. — Хочу, щоб ми часто снідали разом.

Мені було дуже приємно це чути.

 — О’кей, — серйозно сказала я. — Можу хоч щодня готувати тобі сніданки, звісно, якщо справді житиму десь неподалік…

— Давай прямо зараз пошукаємо квартири, — запропонував Назар, доготовлюючи вже другу каву. 

 — Супер, давай шукати, — заплекскала я в долоні. 

Ми сіли за стіл і паралельно зі сніданком Назар почав передивлятись оголошення в телефоні. Коли йому траплялось щось цікаве, він показував мені. Так ми просиділи, певно, хвилин сорок, і відібрали аж три квартири, які були розташовані поблизу його будинку.

— Можемо подзвонити власникам цих трьох квартир і сходити подивитись вже сьогодні, — сказав Назар.

 — Добре, я не проти, — я відсунула тарілку і почала з насолодою пити каву. — Яка смакота! 

— Радий, що тобі подобається, — він теж відпив кави. — Все ж пити і їсти вдвох завжди смачніше. 

 — Згодна, — я подивилася на годинник. — Прямо зараз зателефоную господині квартири і попереджу, що з’їжджаю з неї…

Назар

День пройшов трохи сумбурно, бо ми переглянули одразу декілька квартир. Остання була буквально через декілька будинків від мого, чим сподобалась мені найбільше, але ми з Анею домовились при агентці не показувати надто сильного зацікавлення і все обговорити вже наодинці. 

— Що думаєш, зупинишся на якійсь з них? — запитав я, коли ми вже вечеряли в маленькому ресторанчику на районі. 

 — Мені найбільше сподобалась остання, — сказала вона.