Глава 2

Глава 2

Сіян помилився, бо стурбований долею дівчини він не до-підслухав до кінця і тому відстав від останніх подій.

Мачуха та зведені сестри Кейт, дійсно, планували її вбивство.

Однак перед тим як відправити законну спадкоємницю усього мельникова майна слідом за батьком на той світ, вони вирішили про всяк випадок заглянути до сімейного артефакту, який передався з покоління в покоління, від матері до старшої дочки.

Цим артефактом була магічна снігова куля, здатна, якщо її потрусити і дочекатися, поки осядуть сніжинки, показувати майбутнє. Щоправда, на превеликий жаль Рогнеди, тільки того майбутнього, яке відносилося виключно до запитання, що найбільше хвилювало прохача в даний час.

Треба також відзначити, що передбачення магічної кулі завжди були точними, але при цьому статичними. Інакше кажучи, куля показувала лише одну єдину, найважливішу на думку артефакту, коротку мить з майбутнього. Уточнювати можна було скільки завгодно, але картинка залишалася незмінною аж доки, поки Рогнеду не починала хвилювати більш за все якась інша проблема.

Звичайно, що охочих заволодіти багатством мірошника Рогнеду та її доньок найбільш за усе цікавило питання, чи зійде їм з рук, якщо вони відразу ж позбудуться законної спадкоємиці майна. Їм, зрозуміло, хотілося позбутися Кейт відразу, але обережність казала їм, що варто почекати і зжити її зі світу за тією ж схемою, що і мірошника.

Отже вони звернулися за допомогою к артефакту і він відповів їм. Точніше не відповів, а показав…

Святково прикрашений у новорічному стилі чудово гарний, блискучий зал.

Однак схожі на лебедів у своїх білосніжних, перлинно-рожевих і небесно-блакитних бальних сукнях дівчата та їхні елегантні кавалери не танцювали, вони стояли і з захопленням дивилися на одну єдину пару, що кружляла в танці.

Це була найчарівніша пара в залі. Він високий, статурний та широкоплечий, вона – витончена та граціозна. Вона була вдягнена у довгу білосніжну сукню з щедрою срібляною вишивкою по краю подолу, яка була такою легкою що здавалася зітканою зі сніжинок. І він і вона – були дивовижні красиві. Але погляди усіх в залі притягували до себе не стільки їх врода, молодість, та сміливість й вишуканість танцювальних рухів скільки щастя, що сяяло на лицях обох молодих людей.

– Провалитися мені на цьому місці! – злобно прошипіла Рогнеда. – Це ж наша Кейт!

– А з нею Його Високість! – заздрісно видихнули обидві її доньки.

– Отже, він так і не забув її! – задумливо промовила зла жінка, подумки прикидаючи, що подібне провіщення майбутнього могло б означати.

«Можливо, артефакт попереджав її про те, що дізнавшись про смерть Кейт, принц Стефан не змириться та призначить розслідування… – припустила вона. – Або що, ще гірше, королівська родина теж може мати якийсь магічний артефакт! З іншого ж боку, якщо Кейт залишиться живою вона зможе зблизитися зі Стефаном. І в цьому разі, вона та її доньки зможуть поріднитися з королівською сім’єю…

Якщо, звичайно, Кейт не зарозуміється і не кине їх напризволяще!

Стоп! Адже принц й Кейт майже незнайомі! – раптом ударила себе по лобі Рогнеда. – Так на який льодостав їй Кейт, якщо з королівською сім’єю може поріднитися одна з її деньочок?! Ні, Кейт їй була непотрібна, тільки її зовнішність!

Рогнеда не була сильною відьмою, і тому не лише не практикувала, а й ретельно приховувала свої здібності. Бо не в честі були відьми в Нібелунгідському королівстві. Їх боялися та звинувачували у всіх нещастях. Сильним відьмам – на це, зрозуміло, було начхати. А ось слабким – жилося ой, як нелегко. Так нелегко, що багато, дуже багато з них не витримавши косих поглядів і нескінченних звинувачень – йшли жити далеко в ліс або високо в гори, тобто кудись подалі від людей.

Рогнеда подивилася на доньок, і подумки повернулася в минуле.

У ту ніч, коли розлючені тривалою посухою односельці увірвалися в їх будинок і, звинувативши її матір у тому, що це вона наслала на них причину, схопили ні в чому неповинну жінку і потягли її на багаття.

Рогнеда тоді була зовсім ще малечею. Мати, яка передчувала що ось-ось станеться лихо, розбудила її, як тільки почула за вікном шалений гавкіт їхнього сторожового пса. Вона вручила доньці артефакт та відьомську книгу і наказала стрибати у вікно й бігти, куди очі дивляться.

І Рогнеда побігла. Їй вдалося врятуватися. Але щоразу, коли вона брала до рук відьомську книгу чи артефакт, вона поверталася до тієї кошмарної ночі і в неї самі собою починали тремтіти руки.

Рогнеда добре запам’ятала страшний науку долі. Ніхто не знав її таємниці. Лише доньки. Але й їм вона розповіла про себе лише тому, що в обох її дівчатках виявився відьомський дар.

Всі ці роки вона була дуже обережна і користувалася своєю магічною силою тільки в крайніх випадках. Що ж сьогодні був саме такий крайній випадок...

Рогнеда достала артефакт із серванта та водрузила на стіл. Услід за цим вона також дістала із скрині заховану під білизною та спідницями – відьомську книгу.

Вона не була дуже обізнаною у чаклунських справах. Проте для того щоб призвати із Темряви демонічну істоту й не треба було бути ні обізнаною, ні сильною відьмою. Потрібна була лише жертва. Яка в неї була.

Загадково посміхаючись, Рогнеда подивилася на доньок.

– Мені знадобиться ваша допомога! – попередила вона їх.

Дізнавшись, що задумала їхня мати Мальфріда і Улітта у першу секунду так зраділи, що заляскали в долоні і закружляли на місці. Однак вже у другу секунду... обох осяяла одна ж та сама неприємна думка:

«Але вийти заміж за принца може лише одна з нас! А мати мені ще не сказала, що це буду саме я!»

Дівчата різко перестали стрибати та кружлятися від щастя. Вороже звузивши очі, вони подивилися одна на одну, потім перевели погляд на мати.

– Я – старша і до того ж повнолітня! – зайшла відразу ж зі своєї найсильнішої карти Мальфрида. – Тому мені й бути принцесою!