Тюльпан надії

Тюльпан надії

Пролог

На одній розвиненій планеті прокинувся мегавулкан, який активізував усі вулкани, які тільки були на поверхні, що призвело до викиду багатої кількості вуглекислого газу. Люди почали жити у своїх спеціально збудованих містах під прозорими захисними спорудами. Планета помирала. Але вихід був знайдений у квітці. Її прозвали Тюльпаном надії, бо саме на цю квітку покладалася надія, що вона (цей тюльпан) був здатен швидко та у великих об'ємах поглинати вуглекислий газ, очищуючи атмосферу та даруючи надію повернути усе так, як було. Чи вдасться приживити цю квітку на поверхні? Чи впорається тюльпан зі своїм призначенням та наскільки швидко він буде рятувати цілу цивілізацію? Це не тільки справа такої тендітної квітки, але й цілої команди людей, які попри все намагаються жити своїм життям

1

- Я ж говорив, що він прокинеться. Навіть демонстрував математичну модель, як це відбудеться. А ви мені не вірили. Не будували заздалегідь захищені міста. Ось тепер викручуйтесь. У ваших руках ціла цивілізація, а від ваших дій залежить її виживання. Ех, бовдури. Чому ж ви усі мене не послухали... - у відчаї говорив один старий, тримаючи планшет у руці, з якого проєктувалися діаграми та карти руйнувань. - Він тільки починає прокидатися, а потім, коли він прокинеться, активізуються усі... усі! вулкани на поверхні! що ж потім ви на це скажете? Малоймовірно такий сценарій? Але він починається. І що ж ви будете потім робити, коли буде вже нічим дихати? Задихаючись шукати рішення? А чи буде у вас час знайти його?

- Степане Вадимовичу, ми щось придумаємо. І ви нам допоможете у цьому.

- Авжеж, допоможу, бо у нас у всіх спільне горе. До речі, моя онука знайшла одну квітку… Тюльпан… Але незвичайний тюльпан. Він може поглинати вуглекислий газ. Це я до чого натякаю… Що, коли нам буде нічим дихати від вуглекислого газу через масові виверження вулканів та цього клятого мегавулкану, ця квітка може нам знадобитися. Може саме вона нас і врятує.

- Добре. Вибачте, Степане Вадимовичу, за те, що ігнорували вас та ваші дослідження. Зараз все буде інакше. Ми створюємо окрему гілку комітету з надзвичайних ситуацій по безпеці під час та після виверження. Так і називається це “Безпека під час та після виверження мегавулкана”. Ви його очолити.

- Не хочеться, але прийдеться. - погодився Степан Вадимович.

2

- Сонечко, у твоїх руках життя цілої цивілізації, яка вже два роки живе під землею, - повідомив Степан Вадимович, заходячи до оранжереї. - Як там твоя квітка?

- Дідусю, Тюльпан ще не достатньо швидко поглинає вуглекислий газ, як усім вам хотілося би, - відповіла тендітна дівчина. - Однієї квітки достатньо, щоб за двадцать годин очистити стоповерховий будинок, а квітка поки що тільки одна, ніяк не вдається її розмножити, то я не знаю, що робити.

- Зірко, онучко моя, вже очищено цілий підземний мегаполіс завдяки тобі. Не впадай у відчай. Продовжуй свою справу. Від тебе залежить багато людей. Від тебе залежимо усі ми, - Степан Вадимович показав в сторону прозорого пластику, за яким розляглося величезне місто працюючих спеціалістів, повітря для якого отримувалося з цієї оранжереї. - Хвилина за хвилиною, година до години, день за днем, - і наш світ стає більш придатним для нас. Дивись, усі ці ліси модифікованих хвойних дерев додають лише маленьку частку кисню порівняно з твоїм тюльпаном. Продовжуй свою справу - і все буде добре.

- Дякую за підтримку, діду, - подякувала Зірка.

Дідусь відкрив шлюз та пішов у підземне місто займатися своєю роботою.

А Зірка залишилася сама зі своєю величезною квіткою на ім’я Тюльпан, яка у висоту була набагато вища за цю дівчину.

- Чого тобі не вистачає? Чому ти не даєш продовження свого роду? - запитала гнівно Зірка ніби сама до себе, а може саме до своєї квітки…

Дівчина стукнула по столу, не помітивши, що там залишила пробірку, від чого поранила свою руку.

 Червона кров розбризкалася на ґрунт біля Тюльпана.

Зірка схопила рушник, що лежав на столі поруч, та зав’язала руку.

І тут же пішла з оранжереї.

3

Наступного дня Зірка повернулася до своєї оранжереї.

І навкруги Тюльпана, тієї самої квітки. на яку покладалося стільки надій, зі самого ґрунту тирчали маленькі цибулінки, а з них тільки-но почало виростати довге листя тюльпана.

- Ось воно! - зраділа Зірка та почала вивчати цей феномен. - Це моя кров вплинула на твоє розмноження, Тюльпане. І доволі швидко. Все! Рішення знайдено! Залишається дочекатися, поки твої дітки виростуть та проявлять твою здібність продуцировать у такій самій кількості кисень, як ти.

- Цього вже не буде, - відізвався якийсь голос.

Зірка уважно подивилася: її Тюльпан витягнув корені з ґрунта та наблизився до дівчини, параленько приймаючи форму чоловіка.

Так. Тюльпан на очах перетворювався з квітки на людину, а конкретніше, на чоловіка, але в цьому чоловікові можна було впізнати того самого Тюльпана.

- Що ти робиш? - здивувалася Зірка, вже розуміючи, що вона звертається не до квітки, а до якоїсь істоти, яка її розуміє та яка може їй нашкодити.