Тяжкі дні
Втрачений спокій
Впала ніч, мов чорне крило,
Землю вкрила, сховала тепло.
Тиша тягне у прірву думок,
Де спокій розтанув у вічний ковток.
Де серце, що билося в лад із життям?
Тепер у пустелі, мов полум'я, сам.
Голос коханий зникає у млі,
Залишивши слід на моїй самоті.
Колись була радість, мов світлий світанок,
Та зникла вона у морок, як туман.
Слова, що звучали як ніжний мотив,
Тепер в моїм серці, мов гострий обрив.
Шукаю у зірках хоча б маяки,
Та зорі розбились, немов береги.
Чи є шлях додому крізь болю імлу?
Чи стане мій ранок колись не в жалю?
Втрата навчає, що шлях непростий,
Що біль — це криниця для сили святої.
Хоч сльози спливають, мов дощ навесні,
Я знаю, спокій ще прийде в мені.
Вже з темряви сходить надії промінь,
Він кличе і гріє, стираючи тіні.
Хоча моє серце крізь втрати росте,
Воно віднайде все, що втратило те.
#2011 в Різне
#427 в Поезія
#1986 в Сучасна проза
Відредаговано: 23.01.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
