Тяжкі дні
Кривава клітка печалі
У серці моєму — мов льодом закуто,
Печаль оповила мене непомітно.
Кривавії ґрати — мов тіні забуті,
Від світла лиш спогад, від радості — миті.
Зітхає душа в полоні тривоги,
Немов птах безкрилий на краю дороги.
Кружляє у вирі думок безнадійних,
І світло згасає в обіймах осінніх.
Та десь за стіною кривавого гаю
Тихенько мелодія ніжно лунає.
Шепоче надія, мов вітер весняний:
"Ти вільна, допоки живе світло зрання!"
Хай скло і залізо стискають до болю,
Та серце у пісні знайде свою волю.
Бо навіть у млі, серед ран і страждання,
Проросте теплом перша квітка кохання.
#2015 в Різне
#431 в Поезія
#1989 в Сучасна проза
Відредаговано: 23.01.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
