Тягар спадщини (Донні ІІІ). Епізод 2

...2042 рік, озеро Лессер Слейв, провінція Альберта, Канада. Карбоновий приклад Блазера R8 Ультима приємно торкався щоки, голова оленя ідеально вписувалася у формат оптичного прицілу — без сумніву, на 90 метрів це влучний постріл. “Адже йому теж здається, що попереду ще щось буде. — подумав Дональд, — Ми з ним зараз однаково в ідилії — тиша, тепло, канадська тайга, яка видається нескінченною. Все зло десь далеко, і відчувається майже неправдою... але це ілюзія. Тільки ілюзія.”

Він опустив гвинтівку, узяв між пальцями гілочку та зламав — олень зірвався, і лише дзвінкий цокіт копит деякий час доводив, що все це не гра уяви.

— Пожалів? — видихнув Ксав’єр.

— Знаєш, так добре — а лише стрельни, і набіжать єгеря, під’їдуть автівки і все — кінець тиші. А її так нечасто знаходиш!

— Ну, раз не зайшло полювання — може, покупаємось?

Донні обожнював воду та плавав доволі швидко. Він вже облаштувався на теплому піску, коли Ксав’єр був ще на півдороги назад. Нарешті і той, захеканий, розтягнувся біля друга:

— Знаєш, я завжди думаю про незабутні моменти нашого життя — адже з тих десяти-п’ятнадцяти-двадцяти наших зустрічей на цьому озері одна стане останньою. Розумієш? Щось настільки докорінно зміниться, що ми більше тут не перетнемося.

— Або взагалі не перетнемося. Якщо буде занадто вже докорінно. І знаєш, у сучасному світі це дуже ймовірно.

— Що остання зустріч саме ця, зараз?

— Що там із флотом Китаю?

— Споконвічне — про втрату Хайда-Гваї вже майже не згадують, але при цьому майже усі випромінюють неймовірного рівня оптимізм, що китайський ударний флот між Хайда-Гваї та Принс-Рупертом — просто демонстрація сил. Ну ніхто ж не бажає війни! Китайці теж говорять, що війна їм абсолютно не потрібна, і всі їм дуже вірять. А в що їм ще вірити — що майже все втрачено?

— Як ти гадаєш, Ксав, де була та точка неповернення? Де ми програли?

— Донні, у тебе це якось занадто трагічно пролунало. Але ж це лише логіка історії. Впевнений, що в останні роки Риму, Греції, Єгипту, Вавилону... кожної цивілізації, приблизно так само хтось сидів та питав себе — “а чому?”. Чому, коли Рим розквітнув республікою, спочатку його похитнули підміною республіки династіями, а потім все опустилося до солдатських імператорів, рівень популізму яких не дозволяв вирішувати навіть найпростіші поточні проблеми? Це ж робили аж ніяк не вороги, а самі римляни!

— Ну, з приводу династій ти просто в яблучко. Чи нам з тобою цього не знати? І якщо мій дід, звісно, трохи не дотягував за пафосністю до Калігули, то я проти Нерона просто сірий дрібний бездара.
— Ну, знаєш, Людовик Шістнадцятий, Нерон, Ромул Августул — це все лише інтелектуальна гра. Історія знає певні натягнуті паралелі, але не ідентичності. Ми не повторюємо жодну із політичних фігур. Хоча б тому... що, так — ми занадто дрібні, і наш кінець зустріне не байдужість... Скажімо так — він нічого не зустріне, тому що нашого кінця ніхто не помітить.

— Тобі хочеться вірити у дива?

— Дуже б хотілося. Але повір, наша з тобою зараз ідилія — просто короткочасне поліпшення стану хворого перед візитом до патологоанатома. І єдине, що зараз може змінити ситуацію — щось супер-кардинальне, на кшталт другого пришестя Джошуа.

Рація подала сигнал. Час спливав — перебувати тут ставало небезпечним. Зустріч старих друзів закінчилася. Як потім підтвердилося — остання. Через півтора місяця Китай здійснив масовану висадку у Принс-Руперті. Спробі утримати оборону у цьому регіоні був покладений край локальним десантом у Кітіматі із швидким проходом мобільних груп по майже неприкритому сектору до вузлового пункту Террас, що перекрило єдину дорогу до узбережжя. Долю провінції Британська Колумбія було вирішено за два дні. Основне угруповання канадських військ в регіоні так і не дочекалося атаки на Ванкувер, а пізніше отримало відмову США на перетин кордону та було змушене капітулювати. Впродовж тижня від заходу до сходу один за одним міста Канади підіймали білий прапор. Вторгнення Атлантичного Імператорського флоту не відбулося, але завдяки його присутності біля берегів Квебеку американо-британський флот не ризикнув втрутитись і тоді, коли навіть ізоляціоністи усвідомили, що втрата “ворожої” Канади не просто збільшує протяжність потенційного фронту з Китаєм, але (і це найбільш критично) на додаток до Мексики — у декілька разів подовжує лінію сухопутного фронту. І без того дезорієнтована армія США, яка завжди спиралася на військово-морські сили, раптом виявила, що майже не має сухопутної піхоти, помітної кількості броні та всього іншого, вкрай необхідного для війни не на морі, а на суші. Ксав’єр Трюдо був затриманий китайськими миротворцями за збройний спротив рятувальній операції НВАК у Канаді. Це було визнано зрадою канадського народу, котрий на референдумі, об’єктивність якого була забезпечена тими ж миротворцями, абсолютно добровільно обрав собі надійне майбутнє нової китайської провінції. Проти розстрілу не висловився жоден канадець. Канадські повстанці, хантери, які з’явилися згодом, були повністю розбиті на марші, намагаючись об’єднатися із залишками американських патріотів.