Твір з філософії

Проблема матерії та свідомості

Я не хочу ні з ким сперечатися, нікому щось доводити. Мої думки - це те, що дійсно належить мені й ніхто це відняти в мене не зможе. У дечому я з вами не згодна, але це не важливо. В житті є багато проблем, які набагато важливіші за те, щоб сперечатися 80 хвилин раз на тиждень.

Свідомість в чомусь матеріальна, тому що зі свого досвіду я знаю, що, якщо захочу, то цього колись доб'юся чи досягну. Думки лягають на аркуш, в поетичний зошит, думки створюють пісні, чарівне та неповторне. Думки можна згадати чи ніколи не забувати. Якщо забули, про що думали, іноді достатньо відстежити ланцюжок думок - і ви згадаєте, що забули. Думки, свідомість й зараз буває в образах, зображенні, картинах, статуях, мультфільмах, віртуальних іграх, передані через різні форми мистецтва та різними засобами, матеріалами та технологіями. Коли про щось мрієш, мрієш про якусь ситуацію, ми подумки продивляємось її: ситуація нам відображається кольоровою, рухомою, як все в житті. Одного разу я мріяла, як відбудеться пояснення хлопця, наша розмова, послідовність. І зі здивуванням я побачила, що те, про що я мріяла, відбулося насправді. Я, мабуть, так сильно цього хотіла, що свідомість, мої думки втілилися у реальність. Я мріяла, що мені гарно освідчаться у коханні, при цьому описавши та уявивши ситуацію тільки зі сторони. І я це отримала. І це було в 12 років!

Якщо мрії втілюються у реальність, якщо ми своїми думками наближуємо події, то чому ми повинні стрерджувати, що свідомість нереальна? Я хочу ще навести приклад. Ви ніколи не замислювалися, що ви проговорювали про себе, коли вчилися у школі, й вчитель дивився в журнал та вибирав "жертву"?

А я пам'ятаю, що, коли думала, що мене повинні викликати, що він дивиться в журнал - і це все! То так і виходило. А коли намагалася не думати, що мене викличуть, то й несподіванно мене і не викликали, а викликали лише по бажанню.

Я читала, що думки притягують до себе події. Мабуть, те, що я написала, - це приклад цієї фрази.

А ще фраза: "У чому сенс життя? У тому, щоб надати йому сенсу" показує, що свідомість сама вибирає, як повинна та хоче жити людина. І ось тоді людина старається втілити свої думки, ідеї в життя, щоб жити, як їй хочеться.

Ми притягуємо свої думки, тому що самі притягуємося до них своїми діями. Ми самі створюємо ці потрібні для реалізації події та умови. Звісно ж, як вдається це зробити в вже існуючих умовах життя, країни, оточення, матеріального та фізичного стану.

Ви хочете мати гарне здоров'я, тому читаєте розумні книги, запам'ятовуєте важливе, а потім ці ідеї, які в свідомості, втілюєте в життя. Ви змінюєте своє життя. Змінивши здоров'я, особливо якщо на краще, ви змінили долю, у вас з'являється нове хоббі, нові знайомі, інтереси, нове дозвілля, читаєте більше книжок, більше рухаєтеся, бо вже не так тепер втомлюєтеся, і ви користуєтеся новим досвідом, новими ситуаціями - і життя змінюється. Але для цього треба було попрацювати свідомості, ну а після це все стало реальним.

Ось ще: дитячі мрії... кому вони потрібні? Правда? А ось через багато років, забувши дитинство, трапляється так, що збуваються старі дитячі мрії, - і це виходить підсвідомо.А потім, якщо це уважніше оцінити, то помічаєш, згадуєш і радієш, що через стільки років, забувши усі свої дитячі мрії, мрії починають збуватися. Це ж були всього лише мрії нематеріальні та прості, а осб вони втилилися в життя через стільки років!

Ви праві, коли говорите, що, коли роблять обстеження голови, прилади не реєструють думку. Але прилади реєструють, яка частна мозку при цьому активна, яка відповідає за конкретного типу думки та відчуття, та наскільки вона активна. І ще: аналізи дають зрозуміти, чи людина боїться в цю мить, відчуває біль чи радіє, чи вона зараз щаслива. Але ж і магнітне поле не видно просто так без приладів та експериментів, ми його відчуваємо тільки по зезультатам дії, та ще й якщо спеціально провести візуальний дослід з пилом заліза та іншими складовими. Але магнітне поле - матерія!

І все в цьому світі матеріальне. Навіть якщо взяти вакуум. Можна сказати, що це порожнеча. Але і в ній є свої "мешканці". А відношення молекули в посторі таке, якщо би порівняти написану крапку на аркуші паперу з дев'ятиповерховим будинком. Виходить, вакуум - теж матерія.

Я навчилася співати. Ну, для рівня вожатої на сцені перед дітьми чи в іншому варіанті демонстрування свого вокального хоббі.

Я навчилася писати вірші.

Я зі спеціальної групи з фізичної культури перейшла в основну. І з двійки, яку я отримала за біг на першому семестрі, перейшла на чотири, прибігши в основній групі другою. 

Я вірила, що цього доб'юся, я старалася досягти своєї мети.

А в мене були жахливі результати дослідження голови: там були дуже хворі судини (затримується відтік крові з голови), а це голова, в яку не влізеш! Правда, теперішні хірурги знайдуть доступ до всього. У мене був постійний головний біль, а тепер його не має. Іноді трапляється, звісно ж. І як тільки я опускаю руки, в мене знов погіршуються стан та самовідчуття, тому знов змушую себе починати спочатку.