12

- Про це місце ніхто не знає? Воно засекречене? - Перепитую у Крона, коли ми залишили позаду його людей тусуватися в катері, а самі почимчикували до двоповерхового будинку на острові. Так, цей дім невеличкий, не на таку широку ногу збудований, як то у випадку з Девісом, але, чорт забирай, як може мер та його підопічні не знати про таку побудову? Нехай навіть на острові, нехай навіть за якийсь десяток кілометрів від самого міста, та все ж, адже цей будинок не з пустого місця виник, еге ж? Тут мали працювати будівельники, сумніваюся, що Крон самотужки все це змайстрував власними руками, сюди мали завозити будівельний матеріал... Як така побудова могла бути прихована від керівництва міста? Це ж не випадок з голкою в копиці сіна...

- Той покидьок точно не знає, тож не переймайся, все добре, - скрутив калачиком два пальці чоловік та подарував мені це як символ того, що все має бути в нормі. І якби він не злякав мене перед цим чортовим браслетом та своєю поведінкою, то я б може й повірила йому та не ставила під сумнів задум, але... 

- І як довго нам потрібно тут перебувати? - Окей, я до цього морально себе готувала, що найближчим часом я не побачу ні рідних, ні друзів, бо потрібно буде залягти на дно та очікувати, поки Девісу набридне нас шукати й він закине цю затію. Але ж я то розраховувала на те, що ми будемо перебувати як мінімум в іншому місті, а в ідеалі в іншій країні, де я зможу можливо отримати якийсь липовий паспорт, щоб влаштуватися на роботу та таким чином заробляти кошти на власне годування та житло. Тим паче наступить зима, тут явно не буде так комфортно як зараз, що тоді робити?

- Нам? Ти будеш жити тут одна, а от скільки часу... Достеменно невідомо, але я зацікавлений в тому, щоб розв'язати це питання якомога скоріше, - і більше не очікуючи на мої питання, яких у мене було достобіса та ще чимала торбинка, Крон вирішив до цього будинку, щоб певно провести мені екскурсію по ньому.

- А ти тут не будеш жити? - Якщо друга частина промови від брата Діни порадувала мене, бо я явно не розраховувала на те, що може все швидко завершитися у цьому плані втечі від Девіса, то от те, що я буду тут сама... Не скажу, що мене це засмутило, якщо ще й врахувати дивний стан чоловіка, але це повністю руйнувало мої погляди щодо того, як буде цей план втілюватися в реальність. Адже якщо Аарону вдасться вийти з в'язниці, то він буде рвати та метати, щоб дістати мене, а в першу чергу попіклується щодо того, щоб розв'язати питання з особою, яка затіяла цю веремію з втечею. А якщо мій офіційний чоловік почне "розв'язувати питання", то мало місця буде всім, і Крону в першу чергу...

- А тобі сильно хочеться, щоб я був поруч з тобою? - Щоб відповісти мені, він навіть зупинився, а потім подарував таку посмішку, яку я могла схарактеризувати тільки одним дуже вдалим словом - ласа. Так дивиться тигр на соковитий шмат м'яса перед носом, і в його очах можна побачити, як він збирається з тим шматком розправитися за пару секунд...

- Та ні, ну просто..., - у мене мурахи помчали по шкірі, як скажені в дану мить, адже я явно не очікувала, що Крон погляне на мене таким чином... Я ніколи в житті не бачила, щоб він так на мене дивився, так зацікавлено, так відкрито, не приховуючи своїх істинних бажань... А сьогодні для мене ця людина відкривається з нового боку. Не дуже приємного боку...

- Як стане самотньо, так ти відразу зви мене, я тебе зігрію, - підморгнув чоловік, а у мене ноги почали хитатися зі сторони в сторону та я чудом не впала в цю мить, бо він прямо натякав мені на те, що готовий... Зі мною... 

- Добре, я зрозуміла, - кивнула головою, ніби приймала ці правила гри, хоча наразі відчувала себе зацькованим зайчиком, який боїться будь-якого шереху і готовий тікати тільки від того, що гілочка десь неподалік хруснула.

- Та все ж сама ти теж не залишишся, - слава всім шпротам світу за те, що моя відповідь дещо заспокоїла емоційний пил чоловіка, тож він продовжив свій рух до будинку, а я змогла перевести подих та не поспішаючи рушити за ним.

- Ти залишиш мені охорону? - Висловила я припущення, хоча тоді дивно, чому ті двоє горил залишилися в катері та не пішли з нами. Чи можливо нова партія людей Крона вже очікувала на мою персону в будинку?

- Не зовсім, - ухильно пролунало у відповідь, що змусило мене вчергове напружитися всім тілом й тільки здогадуватися, що саме твориться в голові цієї взагалі для мене невідомої персони, - дехто цікавіше... І в сотні разів надійніше, чим безмозкі бугаї...

- Привіт, діду, ти як? - Тільки варто нам було зайти у цей будиночок, як до нас вийшов чоловік доволі таки поважного віку, ніби домовий цього приміщення. З бородою, все обличчя помережене віковими зморшками й в окулярах. Якби не вираз його лиця, яке нічого доброго в собі не таїло, то він був би доволі приємною людиною, а так... Копія свого внука, точніше певно навпаки - внучок пішов генами в дідуся, чорт забирай, таке ж неприємне створіння.

- Здоров, - коротке рукостискання, а після мужик киває в мій бік, але продовжує глядіти на родича й ігнорує мою присутність, - як все пройшло? Без зайвої метушні?

- Все практично ідеально, якби не та стара карга, то взагалі було б супер. А так Джозеф красунчик, відпрацював свої гроші по повній програмі, - тепер вже не залишається жодних сумнівів в тому, що начальник охорони Девіса був куплений, і весь цей час грав за протилежну команду. Мені аж стало цікаво з якого моменту Джозефа почали вводити в оточення Аарона, адже навряд чи б він отримав таке серйозне призначення за пару днів. Невже Крон ще раніше щось замислював проти мого офіційного чоловіка?

- Гаразд, далі по накатаній програмі? - Питає дід, а мені так і хочеться тупнути ногою та з піною біля рота заявити - "а мене хтось буде посвячувати в ці "накатані програми", чи я так і буду як сліпа ворона тицятися туди-сюди?". Але мовчу, стримую свій запал, бо мало того, що Крон мене сьогодні неприємно дивує, так ще і його родич таке враження вважає мене пустим місцем, а не живою персоною. Нуль реакції на мою тут появу. Я ніби й не проти цього, плювати на цього старигана та його бісову увагу, але щось мені підказує внутрішній голос, що він ще розкриє свою пащеку й вилетить звідтіля явно не щось приємне.