7

- Нічого не говори їм, зрозуміла? - Навіть зараз, коли Девіс знаходився в наручниках, ми з ним перебували у поліційному відділку, а з обох сторін від нього стояло двоє поліціянтів, все одно він діяв на мене неймовірно гидотним чином. Здавалося б що я повинна відчувати себе впевнено, адже чоловік нічого не зможе мені зробити, хоча б трішки розслабитися та взяти паузу від цього морального тиску, але навіть в цю мить я відчувала, що моя свідомість підпорядковується йому та не хоче нічого робити наперекір.

- Ходімо вже, чи хочеш наговорити ще на пару статей? - Це не було питання з вуст поліціянта, ні, це була констатація того, що Аарон морально тисне на мене, а це заборонено законом, тож я не стала нічого відповідати своєму вже чоловіку, бо це могло нашкодити саме мені у відносинах з правоохоронцями. Можливо якщо я погоджуся з Девісом та відповім "гаразд", то потім і мене притягнуть до кримінальної відповідальності й посадять за ґрати?

Такий розвиток подій цілком можливий, тому я тільки поглянула в бік чоловіка, якого певно потягнули за решітку, а потім чемно почимчикувала за вже третім поліціянтом, який не був присутнім при затриманні Девіса та який запросив мене пройти до нього в кабінет.

- Пані Уляно, я Валерій Олегович, слідчий по справі, в якій залучений ваш офіційний чоловік в якості обвинуваченого, - мене дещо пересмикнуло від словосполучення "ваш офіційний чоловік", і певно настільки сильно, що це не приховалося від очей мужика, тому він поставив наступне питання, - адже він ваш чоловік, все вірно?

- Так, відсьогодні, - поки я їхала в машині поліціянтів до цього відділку, то думала яку варто тактику прийняти, щоб спробувати вилізти з цієї ополонки якомога сухішою та не заледеніти остаточно. З однієї сторони був Девіс якого звинувачували у вбивстві, і який дійсно був здатний вчинити таке лайно, то навіщо мені нариватися на грубість з його сторони та стати наступною жертвою? А з іншого боку, якщо буду замилювати очі правоохоронцям та водити їх за ніс, то опинюся в камері з десятками таких як відморожених Девіс. І де тут вихід та з якого боку, не підкажете?

- Гаразд, добре. Але я так розумію, що якщо ви сьогодні вийшли заміж, то до цього у вас з Девісом були відносини, логічно? - Якби цей поліціянт тільки знав, які це були відносини, то так би сильно на логіку не надіявся, але... Якщо не вдаватися в цю подобу взаємостосунків між мною та Аароном та поглянути зі сторони з погляду адекватної людини, то так воно і є.

- Так, так і є, - мене ж не посадять тільки за те, що я вибрала у супутнику собі такого мерзотника, як Девіс? Навіть якщо прислухатися до фрази про кохання, де і козли стають коханими чоловіками для дурненьких жіночок.

- Ви помічали якусь дивну поведінку з боку вашого нареченого, а тепер вже й офіційного чоловіка останнім часом? Було щось таке, що було підозріло з боку Девіса? - Я ледве змогла втриматися від дикого сміху в цю мить, бо якщо справді хоч трішки знати Аарона та вдатися в його життя, то там згусток дивини та безумства... І як мені відповідати на це питання в такому випадку?

- Та ні, ніби все як зазвичай, нічого дивного, - а ось ця стежка, яка пролягала посередині, яка не зачіпала і Девіса, але повністю не вводила в оману й правоохоронців. Саме тому я вибрала її в цьому конкретному випадку.

- Гаразд, так і запишемо, - і справді слідчий черкнув щось в листочку в цей момент, а потім знову підвів на мене свої очі, - тут є ще один такий момент... Ви знаєте Уокер Діну?

- Так, я з нею разом навчаюся, а також це моя подруга, - розмова дуже різко звернула з теми про мого тепер вже законного чоловіка в сторону Діни, тому я відразу ж напружилася всім тілом та стиснула пальці в кулаки, щоб хоч трішки вгамувати емоції, які нуртували всередині. А ще цього жесту не міг бачити Валерій Олегович, тому це також було досить таки добре, я не хотіла, щоб у нього виникли питання, чому я так дивно реагую.

- А ви знаєте Уокера Крона? - Поступило нове питання на мою адресу, і боюся, що в цей раз я вже не зможу приховати свої емоції, адже бліде обличчя саме по собі не стане живим та розчервонілим, а очі видадуть мене з нутрощами своїм шмиганням зі сторони в сторону.

- Ну... так, пару разів бачила його, це брат Діни, моєї подруги, - я вибудовувала цей логічний ланцюжок, ніби наразі знаходилася в школі, максимум в другому класі, і доводила вчительці якісь елементарні речі, - а що сталося? Чому ви питаєте про брата моєї подруги?

- Нам від вас потрібно, щоб ви впізнали тіло та підтвердили, що це саме Крон Уокер...

Я останнім часом плаваю в цілому морі стресу. Звичайно було б круто понасолоджуватися життям у реальному морі, солоному, з рибками та приємними хвилями, але доводиться якомога сильніше та швидше плюскатися у морі стресу, щоб не піти на дно та не стати кормом для тих самих рибок, чи то пак піраней, якими є Девіс та його бісова свита.

- Впізнати? Підтвердити? - Фраза слідчого була неймовірно жахлива, настільки жахлива, що не могла бути реальністю. Так, я пережила достатньо неприємностей за останній проміжок свого життя, але навіть ці проблеми були просто тінню на рахунок того, якщо слова поліціянта були правдою.

- Так, Уляно, ви все правильно почули, - Валерій Олегович ніби з певним роздратуванням у голосі вимов це, начебто його бісило те, що я перепитую про такі цілком адекватні речі. Для нього адекватні, а для мене світ розривався на маленькі частинки від цієї дикості. - Ваш офіційний чоловік вбив Уокера Крона.

- Ви мене звинувачуєте в чомусь чи що? - Правду кажуть, що коли на людину починають морально тиснути, то вона стає в захисну позицію й починає відбиватися до останнього. Це як тікати від скаженої собаки, яка хоче вкусити тебе за бік, а можливо і не тільки за бік... Ти усвідомлюєш, що ця собака швидше, спритніше, що вона явно має перевагу над тобою, але людина вмикає надзусилля й не рідко коли таке траплялося, що перемагала тварину у цьому забігу. Так само наразі й у мене, я хоч в шоку від слів поліціянта та від цієї новини загалом, але в голосі мужика відчуваються якісь такі дивні нотки... Щось, що натякає на те, що він мене в чомусь підозрює та бажає пред'явити ці претензії.