Пролог

- Чому ти ще не одягнула цю сукню на себе? - Без церемоній вривається в мою кімнату Валентина Миколаївна та гарчить в мою сторону, ніби через мене в неї може бути стільки проблем, що вона до кінця життя з них не вилізе.

Я не маю, що відповісти цій жінці, людині, яка стала черговим зрадником для мене та поставила все моє майбутнє під небезпеку. Така ніби добродушна, мила й приємна жіночка, а виявилася тим ще стервом, котре готове піти на будь-що заради своєї вигоди...

- Гей, Уляно, я до кого говорю? Ти мене чуєш? - Покоївка не здається і, підійшовши до мене, починає струшувати за плечі, та так сильно, що у мене відразу перед очима виникають літаки, які курсують туди-сюди на нереальній швидкості.

- Відпустіть мене! Відпустіть! - Я не витримую та підриваюся з ліжка, на котрому до цього сиділа, та войовничо дивлюся їй в очі. Ну я надіюся, що войовничо, адже за останній час я сильно змарніла, і в фізичному, і в моральному плані. - Я не хочу одягати це чортове плаття! Якщо хочете, то самі одягайте його на себе!

Випльовую до слуги, а потім переводжу погляд на цю сукню, котра має по плану приносити радощі, насолоду, оптимізм... А викликає у мене тільки ненависть, злість, страх... Атрибут щасливої дівчини тепер для мене гірше поховального вінка, котрий ставлять на могилу... Як так сталося? А дуже просто, варто тільки тверезо усвідомити, що трапиться буквально через деякий час у моєму житті.

- Ти вирішила всіх підставити показавши свій характер? Вирішила всіх підвести під роздачу? - Ось і відкривається справжнє обличчя цієї жінки, воно наразі кривиться в такій жахливій гримасі, що у мене починають закрадатися деякі думки... А чи випадково ця жінка не являється матір'ю Девіса? Наскільки це взагалі може бути правдою? Судячи з поведінки та гнилого характеру цієї персони, то це доволі правдоподібне припущення.

- А що таке, не подобається, коли відносяться так же по свинячому, як то робите ви? - З єхидною усмішкою на устах вимовляю я до баби, бо уявляю, що вона справді матінка Девіса, і таким чином я хочу вилити на неї весь той бруд, котрий у мене є всередині на цю бісову сім'ю.

- Що ти сказала, малолітка? Та я зараз тебе..., - вона рвонулася до мене, щоб певно втілити свої паскудні дії в реальність, але тут на горизонті намалювалося ще гірше зло, ніж це...

- Валентино Миколаївно, - не голосно, рівним та спокійним голосом вимовив Аарон, котрий непомітно зайшов у кімнату й своєю присутністю зупинив наміри покоївки поквитатися зі мною, - вийдіть звідси. Далі ми самі.

Двічі повторювати цій дурепі не варто було, вона вискочила звідси за лічені секунди, а я цьому більше засмутилася, ніж зраділа, адже мало того, що я залишилася в закритому просторі з Девісом, так ще й на мені було мінімум одягу. Я ж типу мала одягнути ту бісову сукню на себе, але все ніяк не наважувала це зробити.

- Кохана, якісь проблеми? - Оманливо ніжно промовив без п'яти хвилин мій наречений, а я схопила з ліжка ту бісову сукню, щоб нею хоча б прикритися.

Я тупо витріщалася на нього та не знала, що відповісти. Проблеми? Та в мене виникло їх достобіса, як тільки ця мерзота появилася в цьому житті, але я не ризикувала все це вимовити вголос, я не зовсім відбита на голову й усвідомлювала, що за довгий язик може бути покарання...

- Допомогти тобі одягнути цю прекрасну сукню? - Мужик по своєму оцінив моє мовчання, тож рушив до мене, щоб певно справді допомогти з цією білою хмарою у моїх руках.

- Ні, ні, дякую, я сама, - я дещо виставила руки вперед, ніби це було хрестом, котрим я бажала захистити себе від диявола. От якби в житті було воно все так само легко, як це показується у фільмах про чортів та їх знищення...

- Як хочеш, - широко усміхнувся Девіс, мужика порадувала моя реакція на його спробу мені допомогти, а потім миттю став серйозним, ніби він різко згадав про якусь важливу річ, - і давай швидше, вже прибув реєстратор, щоб узаконити наші відносини. Не варто змушувати людину очікувати.

- Як приїхав? Сюди? - Я то думала, що ми як звичайні люди поїдемо в Загс і там пройде вся ця церемонія, а тут...

- Я вирішив не втрачати часу дарма, - Девіс говорив так, ніби був неймовірно сильно собою задоволений та пишався своїм вчинком, - за пару хвилин завершимо цю офіційну чортівню, і вже потім перейдемо до найголовнішої події цієї витівки...

Існує фраза про останній гвіздок в домовину, то от зараз кожне слово цього тирана це як гострий гвіздок у домовину моєї свідомості...

- ... Я розпакую свою дружину від цих бісових ганчірок та вперше виконаю свій подружній обов'язок...