Розділ №8. Особливі друзі

Хто знав, що прибирання може настільки виснажувати...? Після того як мої сусіди покинули дім, я ще години три вимивала закутки в домі, слухаючи щирі обурення Майлі на гучномовці. От не знаю яким дивом, але ця безсмертна жінка примудрилася зустріти Ітана з його новою пасією. І добре, якби вона просто пройшла повз! Так ні! Їй треба було напроситися до них в компанію, а потім переказувати мені все почуте, яке  жахливо дратувало. Чому зрадники завжди продовжували жити далі, ніби нічого не сталося, а їхні половинки картали себе за кожен подих та з'їдали себе в сумнівах? Хіба це було справедливим...? 

— ...тому я вимагаю, щоб ти надіслала мені щасливе фото з якимось спокусливим красенем! Щоб при наступній зустрічі я тицьнула в нього пальчиком та сказала, що в тебе все добре! Щоб в нього аж щелепа відвисла! — вирвала Майлі мене з думок про нагальне. — Зрозуміла? 

— Е... — запнулася, усвідомлюючи, що проґавила добрячу частину її розповіді. Зізнаватися в цьому не дуже хотілося, тому я вирішила відкупитися простим запитанням: — Навіщо? 

— Ти знущаєшся, Рейвен? — спантеличено перепитала вона. — Цей покидьок усім наплів, що розійшовся з тобою, бо ти не дотягуєш до його рівня! Бо втратила роботу й постійно пиляла його, параноїдально шукаючи брехню там, де її не було. Що тебе жоден нормальний чоловік не стерпить! Що йому соромно було знайомити тебе зі своїми батьками й ти сиділа в нього на шиї! І ти хочеш йому це спустити з рук?!

— ...не хочу, — ледь чутно вичавила з себе. Було важко усвідомлювати, що Ітан міг таке говорити про мене. Хоча, десь в глибині душі я розуміла, що саме так все це виглядало з його боку. І якщо я не помітила брехні, то він в неї щиро вірив.  — Думаєш фото цьому зарадить? 

— Звісно ні! Але цей бовдур зустрічається завтра зранку зі своєю новою пасією в моїй кав'ярні, тому у мене буде чудова нагода помститися йому за все, що він наплів про тебе, — кровожерливо промовила вона, доки я шукала в шафі серед своїх речей щось пристойніше. —  Будь він хоч тричі чудовим, але якщо в нього немає поваги до колишньої, то хай він здохне! Ну, або ж просто не поливає тебе брудом...

— Яка ти доброзичлива, Май… — ніяково зауважила. Завжди дивувалася її категоричності в подібних питаннях. Не уявляю, якого чоловіка вона собі знайде з таким світоглядом. 

— Мені шаленої витримки вартувало не вилити йому на голову його улюблене еспресо, поки він домовлявся з якоюсь блондинкою за побачення. Тому, повір мені, я добра! Я взагалі свята, Рей! — сплеснула вона  долонями так, що я мало не оглухла. — Тому, якщо ти не хочеш, щоб я його зранку прикінчила кавовою ложечкою — тягни свій зад на вулицю! Знайди найкрасивішого чоловіка в місті та домовся  з ним за декілька фото. 

— Думаєш, вони щось змінять...? — засмучено сіла на ліжко, тримаючи в долонях чужий спортивний костюм, який мала віддати, та величезну бордову футболку яку обожнювала носити. — Я — безнадійна невдаха, яка обожнює свої старі потерті речі,  Май. І я не збираюся вдавати з себе когось іншого. 

— Я й не прошу вдавати. Нумо, люба! У мене невдовзі день народження! Зроби мені подарунок  та врятуй мою накачану дупцю від в'язниці, а то мене злодії аж ніяк не спокушають! — жартувала вона. — А мені ще заміж вийти треба! За якогось гарячого таємничого боса!

— Нащо тобі той бос здався...? — мало не простогнала від заїждженої пластинки, яку чула певно в соте. Здалися їй ті владні двометрові шафи з книжок, в яких у голові порожнеча…? — Думаєш якогось владного  багатія цікавлять стабільні стосунки? Та він проміняє тебе на першу зустрічну, Майлі! Отямся! Що за дурні мрії...!

— Не дурні, а мої! — ображено пробубніла подруга на тому кінці. — Еротичні, гарячі мрії! Зустріну якогось холодного красунчика, спокушу його та стану босом босіка! 

— Ага, босіком у квадраті... Так і бачу! — буркнула їй, склавши руки на грудях. — Як же ти його спокушати зібралася? Навіть не так... Де ти його знайти маєш, якщо працюєш зранку до ночі? Чи ти думаєш, що твої босіки з неба падають? Щоб когось знайти, треба вийти та почати шукати, а не стояти за барною стійкою весь день... Ще й за копійки. Ще й у цього бовдура! 

— Він не бовдур, Рей. Містер Джеремі — збоченець, — виправила вона мене, змушуючи скривитися через неприємні спогади. — Гидкий збоченець, який тебе домагався на робочому місці. Називай речі своїми іменами. 

— Якщо ти це розумієш, тоді чому продовжуєш там працювати...? — тихіше запитала, намагаючись звучати не так ображено. Насправді я не один раз вже пропонувала їй піти зі мною, але Майлі все одно опиралася. — Ти ж сама бачила, який він...

— Бо я сирота, люба. Мало того, в мене за плечима ні освіти, ні багатих родичів, ні якогось таланту. Мене ніде не беруть, куди б не ходила, — легковажно випалила вона, начебто це не завдавало їй болю. — Тому ти просто зобов'язана розбагатіти, відкрити власну кав'ярню та забрати мене від цього збоченця! Але спочатку, ти просто зобов'язана зробити фото з якимось гарячим чоловіком, щоб в того бовдура щелепа відпала! Бо клянусь своєю улюбленою туркою, я її сама виб'ю! 

— І ж не збрехала, — прошепотіла собі під ніс, не відчуваючи жодного натяку на гіркоту. — Добре, Майлі. Буде тобі красень! Тільки обіцяй мені, якщо містер Джеремі хоча б спробує протягнути до тебе свій палець, ти відразу ж звільнишся. 

— Звільнюсь, не переймайся. І палець йому зламаю.  І до тебе втечу, щоб поліція не зловила, — продовжувала вона сміятися. — Ти ж мене візьмеш до себе? І не віддаси їм?