67.1

Елвіла мало турбувала зрада Мілети  і її наслідки.  Набагато більше його хвилювало те,  ким він буде виглядати в  очах сусідів.

Чого вартий король, якого  обдурила власна дружина? 

Не у всіх такі вільні звичаї, як у ельфів. А королі, тим більше, повинні служити прикладом. 

– Я дав обіцянку одружитися з тобою, але не зможу її виконати найближчим часом, – тихо додав Елвіл, – Та й гості у нас… Доведеться почекати. 

Таїс похитала головою.

– Нічого страшного! Я й сама не  планувала  так швидко. Але скажи мені ось що... Ми ж  збиралися  вирушити на пошуки. То  як  тепер?

– Боюся, це теж доведеться відкласти. Ти ж розумієш, що відбувається? – в голосі Елвіла промайнула стурбованість.

Втрачати Таїс він не  хотів. Таїс повинна залишитися в Дольвені. Поруч з ельфами. Поруч  з ним.  Йому все одно доведеться одружитися вдруге. А кращої королеви   годі й шукати.

–  Спочатку я повинен подбати про репутацію Дольвена і свою власну, оскільки  керую цими землями. Дай мені трохи часу...  Будь ласка! –  додав, благаючи.

–  Не хвилюйся, – відповіла Таїс, –   Часу скільки забажаєш! Я нікуди не збираюся. Та й куди мені йти? Тут я хоча б знаю, що на мене чекає.

–  Ми все вирішимо,  обіцяю.  Тільки ось що мене турбує.   Ти казала, що  тобі важко жити ось так, без кохання…

– Важко. Але я тут  трохи подумала… У світі людей я б теж  жила  без кохання. Знаєш,  звичайні чоловіки мені ніколи  не цікавили, бо я чекала на принца. Тому не бачу ніякої різниці!

Елвіл  з полегшенням видихнув.

Поки що про цю  історію відомо лише їм трьом.  Звичайно, доведеться посвятити в  те що відбувається, Айвела та Інвігу. А більше – нікого.

– Я довіряю тобі як майбутній королеві. Тому  й розповів правду, – сказав Елвіл.

–  А що зміниться після народження дитини?  

– Знайдемо  якийсь  вихід.  Поговорю з Аівіром.  Зараз  ситуація нагадує глухий кут, але все вирішиться.  Неодмінно  вирішиться!  

Елвіл   проникливо дивився на Таїс. 

Він шукав у ній розраду,   і Таїс   прекрасно це розуміла.

Але чим вона могла втішити?  Сама вона не менш потребувала підтримки. 

– А що б ти мені  порадила? –   запитав Елвіл.

Таїс навіть розгубилася від такого питання.

– Я?

– Адже   ти можеш подивитися на ситуацію по-іншому. 

Таїс мимоволі кинула погляд на двері спальні. 

І важко зітхнула.

–  У  будь-якому випадку  я на боці дитини. Вона  не повинна страждати, поки  ви з’ясовуєте стосунки.   Вважай це жіночою солідарністю...

Елвіл кивнув.

– Тому я й відкладаю наше весілля, – вже більш впевнено сказав він.

– Тоді тобі не потрібні нічиї поради. А наше весілля все одно було б фіктивним. То  яка різниця, будемо ми одружені чи ні?

–  Не  віриш, що ми з часом полюбимо одне одного?

– Чому ж! Згодом все що завгодно може статися, – філософськи зауважила Таїс.

Елвіл ласкаво посміхнувся.

– Можна я тебе поцілую?

Таїс здригнулася.

– А не боїшся?

– Ні.

– І все одно – краще не треба.  Ти мені дійсно  подобаєшся, Елвіле. Справді! Ти  дуже  допоміг мені, коли я потрапила сюди, але зрозумій...  У кожного свої  складнощі. У тебе – зрадниця  дружина і  не твоя  дитина, у мене – сила, яка невідомо куди заведе і з якою, незрозуміло, що взагалі робити. І  краще нам не зближуватися.  У всякому разі, поки ми не розірвемо коло проблем, в яке потрапили...

Елвіл  простягнув руку і на мить торкнувся  її щоки.

– Така молода і така  розумна, спокійна... Ти станеш великою королевою. Дякую за розмову. Більше тебе не турбуватиму. На добраніч.

Він схилив голову на знак прощання і вийшов з кімнати.