61.1

– Нічого.  Я його не знайшла. Напевно,  у нього справ багато з самого ранку. Сьогодні ж хтось там приїжджає... 

– Так, мені служниця сказала.

– Ти вже до неї звикла? 

– До кого? До трольдихи? Так, нічого, –  кивнула Діна.

І, як за помахом чарівної палички, Флоя з'явилася в кімнаті.

Усміхнена і привітна  як завжди.

–  Посли вже прибули.   Опівдні відбудеться офіційний прийом.  Його Величність король Елвіл чекає на вас обох! – промовила вона і додала: – А потім буде свято. На озері.

Поставила на стіл тацю з їжею і потрясла  у повітрі двома  чохлами з тонкої шкіри. 

– Ось!  Спеціально для вас.   А ввечері, якщо буде прохолодно, можна накинути плащі. Це твоє і твоє! – і вона  поклала  один із чохлів ближче до Таїс, а другий віддала Діні.

Там  були сукні. Чарівні, з легким вінтажним нальотом, завдовжки трохи вище колін. З натуральної, легкої,  переливчастої  тканини.

Таїс дісталася темно синя: драпірування на грудях, відкриті плечі, вільна спідниця сягала трохи  нижче колін,  на  талії – широкий, вишитий пояс.

Для Діни вибрали  світло-золоту, облягаючу, з лямкою на одному плечі і глибоким вирізом.

– Нічого собі! – захоплено    прицмокувала  вона, крутячись біля дзеркала, – Прямо точно вгадали! Треба навідатися  у той  їхній бутік, звідки такі чарівні платтячка прибули...

Діна  й справді, виглядала неперевершено  у  цьому вбранні, до якого вона додала браслет і ланцюжок на шию,  їх  теж принесла  Флоя. 

А замість туфель – короткі чобітки на невисоких підборах і з вилогами. Для обох дівчат.

Темно-синє вбрання Таїс, хоч і здавалося  дуже милим, зробило її зовсім  непоказною і бляклою, змазало риси, ледь не злилося з волоссям. 

Проте, воно виявилося дуже зручним.

Таїс зрозуміла: її навмисне так одягають, щоб не привертати до неї зайвої уваги.  

Краще, нехай на Діну витріщаються.

Таїс  же прикраси відклала у сторону.  Тільки кулон вирішила взяти із собою. Не на шию наділа, а закріпила  пояском  на талії під сукнею.

Незнайома служниця з'явилася опівдні і відвела їх у невелику залу, де Таїс раніше не була. 

Втім, палац такий величезний, що це й не дивно.

У залі стояло кілька столів, накритих як і належить до обіду: закуски, напої усілякі. Крізь  біло багато квітів, зеленого листя. А ще – вітражні вікна  і  таємнича напівтемрява. І тиха приємна  мелодія  долітали, здавалося, з глибини стін.

Тут мелькали  і знайомі обличчя, і  такі,   яких Таїс раніше не бачила.

Елвіл привітно усміхнувся, поманив  дівчат  до себе. 

– Наші гості зі світу людей, – представив він дівчат двом чоловікам – послам з окраїнних земель. 

Один із них був зовсім сивий, бородатий, у чорному, дуже строгому одязі.   На вигляд – років шістдесят чи   більше. І обличчя непривітне,  якесь сердите, порізане гострими зморшками.

Другий – набагато молодший, усміхнений, рудоволосий,  із темними очима, доволі гарний.   

– Зі світу людей... – повторив сивий з якимось незрозумілим задоволенням.

Ці двоє теж були ельфами. 

Але вони жили під землею, точніше, під піском. Окраїнні  землі пустельні:  пісок,  дрібне каміння і  страшенна спека.

Прибули  посли  з важливою місією.  

Королевна, а саме, сестра цього рудоволосого, хоче вийти заміж. Ось вони і приїхали дізнатися, чи не побажає хтось із  двох братів скласти їй пару на все життя?  Звісно, більш бажаним  для неї є Аівір. Бо він старший і сильніший.

Продемонстрували й портрет королівни. Була вона така сама  руда і чорноока, не те, щоб  надто гарна, але яскрава,  з білим, дуже ніжним обличчям.

Обід проходив спокійно і весело. Слуги непомітно змінювали страви та напої. 

Діна пурхала залом, збираючи компліменти.  Найчастіше вона тервеніла  про щось  з рудоволосим ельфом. Було видно, наскільки його компанія їй приємна.

Таїс же, навпаки, тулилася до стіни, щоб випадково не зіткнутися з Аівіром або  Елвілом. Але, на щастя, ні той, ні інший не звертали на неї уваги. 

І, побувши трохи в залі, дівчина  непомітно  втекла до себе.

Вирішила, що на вечірнє свято не піде.  Що їй там ловити? Краще в кімнаті відсидітися. А коли ці посли поїдуть, отримавши чи не отримавши відповіді на свій запит, вона подумає, що їй робити з Діною, з собою, і взагалі з усім тим, що відбувається.